Аналіз підходів до виховання моральної відповідальності особистості

До питання відповідальності у цілому та моральної зокрема звертались мислителі різних епох, філософських шкіл і течій. Умовно усі вчення, що стосуються предмета нашого дослідження, можна поділити на сім періодів, кожен із яких несе на собі відбиток конкретно історичної епохи. Серед головних етапів еволюції вчень про моральну відповідальність умовно можна виділити такі головні: доба Стародавнього Сходу, Античність, Середньовіччя, Відродження,  Просвітництво, Новий і Новітній час.

До питання тлумачення моральної відповідальності звертались як зарубіжні, так і вітчизняні філософи, дослідники минулого і сьогодення. Серед древніх пам’яток першого періоду в добу Стародавнього Сходу цікавими у руслі досліджуваної проблеми будуть «Записки царя Хамурапі» (XVII ст. до н.е.). Суспільство Древнього Сходу відзначалось своєрідною мораллю і звичаями. Наприклад, у Вавилоні нормальним, схвалювальним у моральному плані явищем була проституція, яка поділялась на побутову і храмову. Чи не кожна жінка у храмі богині Іштар мріяла віддатись першому зустрічному – це вважалось честю. Батьки часто направляли своїх доньок у спеціальні навчальні заклади, де з них виховували справжніх жриць кохання. У тогочасному світі закони укладались за принципом таліону – «око за око – зуб за зуб», що було зумовлено рівнем культурного розвитку людей. Так, закони Вавилонського царя Хамурапі (XVII ст. до н.е.), підтримували порядок і спонукали людей до відповідальності як моральної, так і правової, шляхом жорстоких покарань. Наприклад, за пограбування, за зґвалтування, за крадіжку передбачалось одне покарання – смерть [324, с. 24]. За різні злочини були такі покарання: шмагання батогами, завдання каліцтва, сажання на кіл, спалювання, втоплення [121, с. 29].

У древньому Китаї історично першим було вчення Лао-Цзи (VII ст. до н.е.), якому приписують авторство книги «Шлях доброчинності». Лао-Цзи вводить поняття «Дао» – це шлях абсолютної досконалості. Філософ стверджує, що людина походить із природи, є закономірним породженням Дао. Тому відповідальна людина повинна практикувати доброчинність (жити за законами природи, у гармонії з природою). В умовах сьогодення вчення Лао-Цзи, коли йдеться про збереження життя на планеті Земля, більш ніж актуальне. Мислитель відзначає, що намагання змінити природний порядок речей може призвести до загибелі людини. В даному контексті важливо загострити увагу на таких сучасних досягненнях і наслідках розвитку НТР як генна інженерія, атомна зброя, техногенне навантаження на природу у процесі виробництва. Відповідальна людина, з точки зору Лао-Цзи, ніколи не вдається до дій, що суперечать природному процесу, поводиться спокійно, виважено і живе у злагоді з природою [95, с. 14-15].

Особливо багатими у плані виховання є погляди на моральну відповідальність засновників і фундаторів світових релігій, які оцінювали відповідальність людини крізь призму категорій добра і зла. Яскравим представником засновників світових релігій, які збереглись до сьогодення і мали велику кількість адептів, є Будда. Він утверджував морально-духовну рівність усіх людей, вказував шлях морального вдосконалення, правильної поведінки і пізнання сутностей у відповідності з драхмою (законом). Головною настановою, яку основоположник буддизму заповідав в якості імперативу усім своїм послідовникам, є пізнання істинного закону і дотримання його. Кожна людина може вважатись відповідальною у випадку, якщо вона робить зусилля, пізнаючи драхму, і в результаті винесених знань діє відповідно до них. Безвідповідальна людина є легковажною. Так, Будда вважав: «Розмірковування – шлях до безсмертя, легковажність – веде до смерті… Бійся незнання, але ще більше бійся хибного знання… Відверни свій погляд від світу обману і не довіряй своїм почуттям – вони спотворюють дійсність» [109, с. 9]. Таким чином, відповідальною є та людина, яка покладається у пізнанні істини на свій розум і не піддається омані відчуттів. Кожна відповідальна людина, на думку Сідхартхи, відповідальна за кожну хвилину власного життя. Якщо людина пропустить важливий момент свого життя, іншими словами, змарнує час на чуттєві задоволення і безмістовні розваги, тоді вона приведе себе до загибелі. Отже, завданням кожної людини є пізнання істинного шляху, вічного закону (в кожну мить свого життя) і дія відповідно до цього закону. Хто пізнав істину, керується справедливістю, на думку Будди, не знає смерті, той живе відповідально [109, с. 10].

Торкаючись теми гріхів і помилок, Будда вважав, що відповідальним є той, хто має праведні думки, а відтак і поведінку, хто забуває образи і обман, хто не вживає п’янких напоїв, з відразою ставиться до утисків і насилля. Мудра, відповідальна поведінка, за Буддою, це влада над собою, над своїми емоціями, насамперед гнівом. Головна причина всякої безвідповідальної поведінки – це бажання і пристрасті. Так, у витягу із будійських писань сказано: «Один власник стурбований завжди накопиченням, готовий убити усяке живе створіння, оволодіти його власністю... На відміну від такого, відповідальна і мудра людина не піддається впливу бажань і похоті, вона шанує кожне живе створіння», – відзначає Будда. Згідно з його баченням, щасливою може бути тільки відповідальна людина, яка відмовилась від бажань і похоті. Відповідальна поведінка людини, як вважає Гаутама Шикямуні, є наслідком чистих помислів. На думку Сідхартхи, причиною легковажної поведінки є злі думки, тому кожна морально відповідальна людина мусить працювати над собою шляхом плекання добрих думок і намірів. Будда стверджує: «Добре платити добром за добро, але значно шляхетніше платити добром за зло» [109, с. 11].

Серед мислителів Стародавнього Сходу, які приділяли значну увагу питанням моральної відповідальності людини, варто виділити Конфуція – давньокитайського мислителя, засновника конфуціанства. Його погляди викладені послідовниками у книзі «Лун-юй» («Бесіди і судження»). На думку Конфуція, кожна людина повинна пізнати закон Бога і виконувати його волю, тобто бути відповідальною і виявляти істинну сутність нашого «Я». Конфуцій сформулював золоте правило моралі, яке ще можна назвати законом відповідальної поведінки, а саме: «Володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і поступати з ними так, як ми бажаємо, аби вчиняли з нами» [136, с. 15). Для того щоб стати відповідальним, треба докладати зусиль. Конфуцій стверджував: «Я не бачив, щоб у людини не вистачило сили бути людиною, коли вона прикладала до цього старанність» [128, с. 10].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40095.html