Суспільна потреба у вихованні відповідальності серед молоді, що проживає у сільській місцевості

Суспільна потреба у формуванні відповідального відношення людини до інших людей, до своєї професії, до держави та її інституцій відображена у ряді нормативно-правових документів. Необхідність їх аналізу обумовлена й  тим, що в зазначених документах визначаються основні напрями державної політики у сфері відповідальності громадянина держави, основні принципи співіснування людини та держави, основні цінності, на яких здійснюється життєдіяльність як окремих індивідів, так і суспільства в цілому. Саме тому, в процесі виховання відповідального громадянина необхідно у першу чергу орієнтуватися на існуючу нормативну базу. Вважаємо за доцільне здійснювати аналіз нормативно-правового забезпечення виховання відповідальності серед молоді, що проживає у сільській місцевості на основі існуючої класифікації. О. Зайчук, Н. Оніщенко наводять дві групи нормативно-правових актів – закони і підзаконні акти. До законів належать такі:

1) Конституція (Основний Закон) – основоположний установчий політико-правовий акт;

2) конституційні закони – вносять зміни і доповнення до Конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов’язані з нею (наприклад, Закон України «Про громадянство»);

3) звичайні закони – акти поточного законодавства, присвячені регулюванню різних сторін соціально-економічного, політичного та духовного життя суспільства (наприклад, Закон України «Про освіту»).

До підзаконних актів належать:

1. Укази й розпорядження, які є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру.

2. Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

3. Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів – це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента і Уряду України.

Накази – розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії. Інструкції – встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності. Положення, статути – закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації.

4. Рішення і постанови органів місцевого самоврядування приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров’я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5. Локальні нормативно-правові акти – це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність [105].

Отже, на основі зазначеної вище класифікації, вважаємо за доцільне здійснити аналіз нормативно-правових актів України, у яких відображена суспільна потреба у формуванні моральної відповідальності сільської молоді та нормативні засади її реалізації. 

Конституція України (1996) [135] побудована на принципі відповідальності. Так, уже в преамбулі до Основного закону зазначено, що Верховна Рада України від імені українського народу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями приймає цю Конституцію. Відповідальне відношення людини до людини та державних інституцій до людини задекларовані у статті 3, де зазначено, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Окрім цього, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Статтею 23 Конституції України визначено відповідальність особистості за власний розвиток, оскільки зазначено, що «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей». Поряд із правами, на кожну людину покладені й обов’язки перед суспільством, оскільки в ньому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. У Конституції України проголошено загальні права, свободи та обов’язки громадянина, за виконання і дотримання яких вона несе відповідальність як моральну, так і юридичну.

Звичайні закони. Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 року N 400-XII [258] визначає відповідальну місію селянства як основного виробника продукції сільського господарства, як господаря землі, носія моралі та національної культури.

Закон України «Про освіту» [255] від 23 травня 1991 року №1060-XII визначає мету освіти, яка полягає в необхідності всебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Відповідно до Закону, освіта повинна забезпечувати не тільки фізичний та розумовий розвиток особистості, але й «виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору». Стаття 53 визначає однакову відповідальність батьків за виховання своїх дітей, які покликані виховувати у них відповідальне відношення до людей, до власного здоров’я, до праці, до природи, до закону та державних інститутів, до національної культури.

Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року №2984-ІІІ регламентує професійну підготовку фахівців для потреб України. У Законі відзначена необхідність «забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України» [247].

Законом України «Про захист суспільної моралі» від 20.10.2003 № 1296 – IV встановлюється правова відповідальність за виробництво й розповсюдження продукції, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм; принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою; пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь; принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей; пропагує невігластво, неповагу до батьків; пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Укази й розпорядження Президента України Указом Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002 задекларовано необхідність посилення відповідальності з боку держави, її окремих інституцій, сім’ї, батьків за моральне виховання дітей і молоді. Одним із найпріоритетніших напрямів діяльності Кабінету Міністрів України визначено «захист моральності, утвердження в суспільстві загальнолюдських гуманістичних цінностей, здорового способу життя, докорінне вдосконалення системи духовного, морально-етичного, патріотичного, правового, естетичного та екологічного виховання перш за все молоді та дітей, забезпечення реалізації відповідних конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист прав та інтересів дитини, підвищення суспільного значення сім’ї, утвердження шанобливого відношення до жінки, постійна турбота про підростаюче покоління, його виховання» [254].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40095.html