Особливості сільської молоді

Сільська молодь є специфічною соціальною групою населення, яка виступає головним людським ресурсом, що забезпечуватиме розвиток агропромислового комплексу в період продовольчої та екологічної загальносвітових криз. Тому дослідження особливостей сільської молоді, які випливають із загальних характеристик сучасної молоді та специфічних, притаманних молодим людям, вихідцям із сільської місцевості, є на сьогодні актуальним завданням. 

Теоретичні та методичні засади виховання відповідальної особистості учнів сільських шкіл досліджувалися вітчизняними науковцями в таких напрямах: професійної спрямованості на сферу сільськогосподарського виробництва (Люлька В.С.) [172]; готовності до фермерської праці у навчально-виховному процесі (Кучерявий А.О.) [164]; готовності до праці в сфері агропромислового виробництва (Андрощук І.П.) [14]; трудове виховання учнів сільської школи (Калініченко Н.А.) [116]; формування загальнотрудових знань і умінь у сфері сільськогосподарської праці (Шабага С.Б.) [380].

Дослідженню демографічних, соціально-економічних, політичних, духовних, дозвіллєвих, ціннісних особливостей сучасної сільської молоді в останні роки присвятили праці вітчизняні вчені, зокрема: О. Балакірєва, А. Білий, Є.Бородін, О. Валькована, В. Головенько, С. Гудзинський, Д. Дмитрук, В. Захарченко, А. Зінченко, І. Калачова, Т. Кульчицька, І. Курило, В. Куценко, В. Омельчук, Г. Піньковська, О. Позняк, І. Прокопа, Л. Ткаченко, С. Толстоухова, П. Шевчук, Г. Швидка, О. Яременко, І. Войтюк, В. Косовець, П Лузан, С. Виговська, Л. Сатановська, В. Чигрин та інші. Необхідно зазначити, що у більшості досліджень сільська молодь розглядається як об’єкт соціологічних або ж соціально-педагогічних досліджень.

Так, у праці вітчизняних дослідників П. Лузан, Л. Сатановська, С. Виговська [171, c. 51] розкрито сільську молодь як об’єкт соціально-педагогічного дослідження. Погоджуємося з їх висновками про те, що сільській молоді притаманні ряд особливостей, які зумовлені специфікою сільського регіону.

1. Тісне зрощення особистості з середовищем перебування.

2. Особисте подвір’я. Історичний досвід життєдіяльності сільської родини свідчить, що за всіх часів основним засобом її виживання була праця на особистому подвір’ї.

3. Відданість традиціям. У сільській місцевості проживає в основному корінне населення країни, що успадкувало історичну пам’ять попередніх поколінь.

4. Роль родини. Родина в селі сприймається як господарська одиниця, як форма правильної організації життя дорослої людини, як джерело підтримки й засіб виживання.

5. Роль систем неформальної підтримки. У сільській місцевості взаємозв’язок людей та їхня солідарність призводять до взаємозалежності один від одного.

6. Міжсімейна кооперація. Часто без допомоги держави й інших структур люди самі організовують домашній або сімейний бізнес, мобілізуючи напрацьовані раніше зв’язки.

7. Роль суспільної думки. У просторово обмеженому сільському середовищі велике значення має суспільна думка.

8. Специфічний характер свідомості, моралі та ментальності.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40095.html