Вироблення універсального правового визначення міжнародного тероризм} у контексті ефективної боротьби з ним

Ефективність міжнародно-правового регулювання значною мірою залежить від довершеності правових норм, призначених для впливу на відповідні суспільні відносини. С. Ю. Марочкін слушно вказував, що "правовий ефект", як результат дії усього механізму правового регулювання, якнй включає розробку (прийнята) норм та їх реалізацію, передбачає "розуміння ефективності ж комплексної категорії”, до якої входять "внутрішні якості норм" та "їх успішна реалізація" [228, с. 12-13]. При цьому вихідною є змістовна та техніко-юридична досконалість норм міжнародного права^[1]. Вона проявляється у таких показниках, як відбиття у нормі "об’єктивних закономірностей розвитку суспільства (міжнародних відносин), соціальна цінність, економічність, опгимальність правового припису", що. зокрема, включає "чіткість, ясність формулювань, спосіб викладення елементів норми" [238, с. 36]. Зважаючи на це, фіксація адекватного універсального правового визначення міжнародного тероризму є передумовою ефективного міжнародно-правового регулювання глобальної боротьби з ним. Значні очікування у цій сфері нині пов'язані з розробкою Проекту всеосяжної конвенції щодо міжнародного тероризму, яка має "доповнити діючі секторальні конвенції” та "зміцнити правовий механізм боротьби з тероризмом" [112, с. 7].

Зокрема, у 1996 р. на розгляд держав-членів ООН був представлений проект міжнародної угоди, розроблений урядом Індії [270], який став основою дія розробки у рамках ООН згаданого Проекту. Згідно з резолюцією ГА ООН 55/158 від 12 грудня 2000 p., Спеціальний комітет, заснований її резолюцією 51/210 від 17 грудня 1996 p., продовжив розробку Проект,' на основі нового робочого документу, запропонованого Індією (текст 2000 р. [278]) [312_т с. 4]. Хоча на початку XXI ст. робота у цін сфері активізувалася, ознак її швидкого завершення не було. У 2004 р. Група високого рівня із загроз, викликів та змін слушно вказала на те, що відсутність домовленості про визначення "підриває нормативні та моральні принципи у боротьбі проти тероризму", й вироблення згаданої конвенції та відповідного чіткого визначення було названо "політичним імперативом" [104, с. 60], й у Підсумковому документі Всесвітнього саміту 2005 p., прийнятому резолюцією ГА ООН 60/1 від 16 вересня 2005 р., держави-членн ООН відзначили необхідність "докладати усіх можливих зусиль" для її "узгодження та укладання" [315, с. 27]. Водночас, попри тривалу роботу Спеціального комітету, у його Доповіді за результатами шістнадцятої сесії, яка відбулася у квітні 2013 p., низка делегацій відзначити відсутність "суттєвого прогресу”, "неможливість досягнення консенсусу" [113, с. 29], а у звіті Шостого комітету ГА ООН за результатами засідання, же відбулося 7 листопада 2014 p., зокрема, було вказано, що робота над Проектом зайшла у "глухий кут"⁶² [405, с. 6]. Привертає увагу те, що у 2014 р. та у 2015 р. не відбулося засідань Спеціального комітету, заснованого резолюцією ГА ООН 51/210 від 17 грудня 1996 p., й у 2016 р. його засідань не планувалося⁶³.

Зважаючи на викладене, процес вироблення універсальної правової дефініції міжнародного тероризму, на нашу думку, досі не приніс успіху, що негативно позначається на ефективності боротьби з ним [69, с. 138]. При цьому проблема визначення тероризму і власне міжнародного тероризму тривалий час розглядалася широким колом юрнсгів-практиків та вчених різних держав, і кількість їх наукових та нормативних дефініцій є значною. У 2011 р. Дж Іссон та А. Шмід навели більше ніж 250 відповідних дефініцій з наукових джерел, національних та міжнародних актів [417]. Однак попри важливість та цінність цих напрацювань, держави навряд чи суттєво наблизилися до прийняття єдиної, досконалої правової дефініції міжнародного тероризму, й актуальним є визначення ефективних підходів щодо її вироблення з метою вдосконалення міжнародно-правового регулювання та співробггнищва у сфері боротьби з ним на універсальному рівні.

Зокрема, перш крокн у напряму вироблення відповідної правової дефініції здійснив ще Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, заснований резолюцією ГА ООН 3034 (ХХУП) від 18 грудня 1972 p., який представив свої доповіді у 1970-х pp. [366]. але через значні розбіжності у поглядах держав узгоджена дефініція не була прийнята. Представники низки держав зазначили, що спроба її вироблення "небажана", зокрема, зважаючи на принцип "будь-яке визначення у законі небезпечне", і що надалі "масштаби незгода та прогаріч. Імовірно, посиляться" [109]. При цьому у 2003 р. сучасний дослідник Ж.-М. Сорель вказав, що ідея "надлишковості" дефініції тероризму "має певну підтримку... у доктрині міжнародного права" [538, с. 369-370]. Підхід, згідно з яким держави уникають єдиної дефініції міжнародного тероризму, з одного боку, певною мірою обгрунтований, але з іншого - неприйнятною є ситуація, в якій відповідні злочинні діяння, що загрожують безпеці людини, держави та міжнародного співтовариства, досі чітко не визначені. Це створює передумови дія порушення основних принципів міжнародного права, уникнення злочинцями відповідальності, й основою боротьби з ним має бути чітке загальноприйняте визначення. Складність його вироблення, серед іншого, зумовлена відмінностями у розумінні тероризму як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зокрема, у доповіді, представленій у парламенті Великої Британії у 2007 p., відзначалися його відмінні дефініції у законодавстві держав та міжнародних актах [544]; у 2012 р. Б. Сол вказав, що існують "величезні варіації у регіональних концепціях тероризму", і на національному рівні не всі держави "визначили або криміналізувалн тероризм у загальному сенсі", а там. де це зроблено, картина щодо його розуміння виглядає "вкрай розрізненою" [525, с. З, 5]. Водночас у 2011 р. Апеляційна камера Спеціального трибуналу по Лівану^[2] вказала на існування звичаєвої норми міжнародного права щодо міжнародного злочину тероризму⁶⁵. Однак, зважаючи на викладене вище, передчасно було би погоджуватися з цим.

На цьому тлі небезпідставною постає думка ннзкн сучасних вчених про те. що існує підгрунтя для скептицизму "щодо ймовірності появи універсальної, стабільної, позитивної та монолпної дефініції" тероризму [444, с. 30]. Однак висловлена також позиція, що виробити універсальну дефініцію міжнародного тероризму "з міжнародно-правової, логічної, лінгвістичної точок зору можливо" [376, с. 13]. Авторитетна українська дослідниця Н. А. Зелінська слушно вказала на такі цілі визначення тероризму у міжнародному праві, як досягнення згода щодо його сутності "як суспільно-політичного явища"; "узгодження предметної сфери міжнародного співробітництва у припиненні терористичних злочинів та кримінальному переслідуванні осіб, підозрюваних у їх вчиненні", "вироблення міжнародно-правового стандарту криміналізації терористичних правопорушень" [133, с. 355]. Прийняття відповідної універсальної правової дефініції дозволило б упорядкувати використання поняття "міжнародний тероризм", яке має значний потенціал для політичних зловживань, та створиш чітку правову основу для вжиття дій щодо боротьби з ним; сприяло б відповідній правовій уніфікації та гармонізації у рамках міжнародної системи; забезпечило б єдиний апарат наукових досліджень. Це, у свою чергу, сприяло би більш ефективному подальшому розвитку сучасного міжнародного права на основі консолідуючої моделі "права співробітництва", що грунтується, як слушно вказав Дж. Абі-Сааб, на "ідеях спільних інтересів та цінностей та спільної ініціативи та дій. спрямованих на їх захист та підтримку" [418, с. хх-ххі]. Крім того, ця дефініція, на нашу думку, є вельми погрібною у світлі питання, яке. зокрема, порушив П.

У Рішенні щодо застосовного права віл 16 лютого 2011 р. бузо вказано, шо 'певна кількість договорів, резолюцій ООН, та законодавча в судова практика держав свідчать про формування загального opinio juriz у мйкнародному співтоваристві" та "практики. яка відповідає такому сртю". і "звичаєва норма міжнародного права щодо міжнародного злочину тероризму, принаймні у мирний нас; дійсно сформувалася", і включає три ключові елемента: "(і) вчиненні злочинного акту (такого як вбивство, викрадення людини, захоплення заручників, підпал тошо) або погроза таким актом; (іі) намір поширити страх серед населення (який, кк правило, призводить до створення суспільної небезпеки) або прямо або опосередковано примусиш національний або міжнародний орган вчиниш певну дію. або втриматися від u вчинення; (ііз) коли пен акт включас транснаціональний елемент” (див.: Interlocutory decision on die applicable law: смтопяп. conspiracy, homicide, perpetration, cumulative charging. Case № STL-11-01/1, 16 February. 2011 [Electronic resource] / Special tribunal for Lebanon. Before the Appeals Chamber. - P. 49-50. - Access mode, http., \vww. sd4sLorg^enthe-cases.stl-11-01 /filmgymain-case. or<iers-and-decisions 534-ГО936).

Седжер, про те, чи не слід розглядати боротьбу з тероризмом, який є "лихом для людства”, як "зобов'язання "erga omnes" за міжнародним правом¹', у зв’язку з чим кожна держава "мала бн обов'язок згідно із загальними принципами міжнародного права вести боротьбу з ним на індивідуальній або колективній основі" [533, с. 81]. Предмет цієї боротьби повинен бути чітко окреслений.