Правове регулювання автомобільних перевезень вантажів: міжнародно-правовий аспект

При дослідженні правовідносин ми виходимо з положень чинного законодавства (позитивістський підхід). Така позиція спричинена тим, що у випадку виникнення спору суд при його вирішенні повинен керуватися законом (ст. 121 Конституції України, ст. 213 ЦПК України [276], ст. 82 ГПК України [49]). Це зумовлює місце актів цивільного законодавства в системі механізму врегулювання цивільних правовідносин, які встановлено ст. 4 ЦК України з урахуванням його коректив актами міжнародного законодавства та зростаючим впливом універсального підходу до регулювання цивільних правовідносин і транспортних відносин зокрема.

Концепція цього законодавства передбачає врахування транспортної інфраструктури, гармонізації транспортних процесів і транспортного законодавства; справедливу відкриту конкуренцію між перевізниками; безперешкодний доступ євразійських користувачів на ринок; прийняття та виконання норм, стандартів, міжнародних угод та передового досвіду з метою подальшого розвитку міжнародних транзитних перевезень; створення уніфікованих і узгоджених систем, включаючи електронний обмін даними (ЕDІ) і електронну обробку даних (EDR).

Наразі в системі регулювання приватних правовідносин склалась дворівнева структура актів позитивного права, де першість відповідно до концепції та напрямів адаптації національного законодавства та пов’язаності України міжнародними угодами надано міжнародно-правовим актам, а друге місце посідають акти національного законодавства. Такий методологічний підхід не є приниженням суверенітету України, зокрема національної нормотворчості, а є відображенням загальних тенденцій створення єдиного правового простору та імплементації міжнародних стандартів у гуманітарній сфері, дії економічних закономірностей, залежності першого та другого від забезпечення одноманітного регулювання приватних правовідносин на значних геополітичних просторах. Це зумовлено глобалізацією економіки та чотирма відомими вільними пересуваннями, а саме людей, товарів, інтелектуальної власності та інвестицій.

Перший рівень врегулювання: а) економічних за змістом та правових за формою відносин є міжнародний; б) який, до того, є різновидом зовнішньоекономічної діяльності; в) орієнтиром для досягнення відповідності комунітарному праву; г) орієнтиром для побудови своєї поведінки таким чином, щоб вона була оцінена правомірною в разі розгляду спору в європейських судах. Тому можна погодитися із А. Б. Гриняком, що цивільно-правовове регулювання відносин договорами охоплює два рівні: позитивістський і договірний (піднормативний) [59, c. 5] і застосувати його до регулювання перевезень вантажів.

З огляду на об’єкт дослідження, міжнародне правове регулювання перевезень вантажів автомобільним транспортом знайшло своє закріплення в низці нормативних актів (предмет дослідження), зокрема згаданих вище конвенціях. Вони детермінують підстави та зміст перевезень автомобільним транспортом і відповідно до них Україна зобов’язана забезпечувати такі умови перевезень, які прийняті в цивілізованому світі. Навіть зважаючи на декларативність окремих їхніх положень, вони повинні бути творчо: а) імплементованими в національне законодавство; б) деталізованими в механізмі їхнього забезпечення; в) враховані застереження та відходи від загального правила на час набуття передбачених критеріїв кількісного та якісного спрямування; г) трансформованими через національні традиції нормотворчості, але таким чином, щоб не втратився зміст міжнародних актів законодавства.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37968.html