Професійно-педагогічна культура майбутніх учителів початкових класів як педагогічна проблема

Головний напрям удосконалення змісту освіти в сучасному вищому навчальному закладі – це реалізація ідеї всебічного розвитку особистості майбутнього спеціаліста. Тільки гармонійний розвиток студента справді забезпечує його підготовку до життя і праці, є запорукою свідомого і творчого виконання випускником професійних і суспільних функцій, формує потребу в самоосвіті, в постійному підвищенні свого наукового і професійного рівня [264, с. 126].

Педагогічна професія ставить підвищені вимоги до особистісних і професійних якостей сучасного вчителя. Сукупність цих вимог виражається в необхідності оволодіння фахівцем високою професійною культурою, що визначається як вищий ступінь відповідності рівня розвитку особистості й професійної підготовленості майбутніх учителів початкової школи до специфіки педагогічної діяльності. Зазначене знайшло своє відображення в «Національній доктрині розвитку освіти України», в якій зокрема наголошується на необхідності «формування особистості вчителя на основі оволодіння цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями» [162, с. 2].

З огляду на зазначене, перед сучасною вищою школою поставлені завдання формування професійно-педагогічної культури майбутніх учителів, що передбачає побудову навчально-виховного процесу на засадах гуманізації, гуманітаризації та збереження надбань національної і світової культури. Професійна підготовка вчителя початкової школи повинна забезпечувати інтеграцію особистості вчителя із загальною й професійною культурою, яка відбиває соціально-педагогічний стан суспільства, що здійснюється в контексті загальнофілософського розуміння культури [77].

Зауважимо, що поняття «культура» розглядається науковцями по-різному. Так, філософами (М.Бахтін та ін.) культура тлумачиться як продукт життєдіяльності людей, що вступають у спілкування, продукт їхнього гуманітарного мислення, співробітництва, взаємообміну цінностями, це «робота самозміни»; культура існує як спілкування, як діалог людей різних культур; як форма вільного вибору особистістю сенсів свого життя і ухвалення відповідальності за свій вибір, свою долю; як творчість, продуктами якої виступають конкретні тексти і твори [13, с. 89].

Психологи (А.Петровський, М.Ярошевський та ін.) зазначають, що культура – це ступінь досконалості, досягнутий в опануванні тієї чи тієї галузі знання або діяльності, це культура мови [121].

Культура, на думку А.Гудінафа, складається з того, що необхідно знати і чому треба вірити членам організації, щоб діяти взаємоприпустимим способом і виконувати будь-які значущі для них ролі [286]. За визначенням А.Уайта, культура – це «організація явищ, видів і норм активності, предметів (засобів, речей, створених за допомогою знарядь), ідей (віри, знань) й почуттів (настанов, відношень, цінностей), виявлених у символічній формі» [290, с.141].

М. Кребер та К. Клукхольн визначили культуру як патерни поведінки, засвоєні й передані за допомогою символів і артефактів. М. Яхода стверджує, що культура – це описовий термін, який охоплює не тільки правила і норми, а також і поведінку. Інші дослідники визначили культуру просто як єдиний спосіб життя групи людей, який не тільки визначає специфіку життя, але й установлює зовнішню й внутрішню систему обмежень, що звужують поведінковий репертуар членів цієї групи, культура фіксує особистісно-змістовий аспект суспільних відносин, репрезентований у процесі виробництва предметами, знаннями, символічними системами, набором цінностей, способом діяльності та взаємодії індивідів [151, с.185].

У наукових працях педагогів (І. Зязюн, О. Кобенко, Н. Комар, В. Огнев’юк, П. Щербань та ін.) зазначається, що культура є практичним аспектом людської діяльності і вдосконалюється та реалізується в різноманітних видах професійно-педагогічної діяльності. Вона є невід’ємною частиною особистісної культури: розумової, моральної, естетичної, художньої тощо.

За визначенням С. Гончаренка, культура − це сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань, що відбивають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини і втілюються у результатах продуктивної діяльності; рівень оволодіння якоюсь галуззю чи діяльністю [62, с.163].

Г. Коджаспирова наголошує на тому, що культура – це певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, що виявляється у типах та формах організації життя і діяльності людини в їх взаємовідносинах; царина духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їх функціонування (навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки тощо); емоційно-вольове і ціннісне ставлення людини до довкілля та інших людей [105, с.68].

З огляду на зазначене, одним із завдань вищої школи є формування загальної культури майбутніх учителів. Загальна культура особистості вчителя, зазначає Т. Іванова, будується на тлі позитивного ставлення до професії, самоусвідомлення себе мислячим суб'єктом культури, рефлексії, засвоєнні інваріантних способів мислення і творчої професійно-педагогічної діяльності, що, загалом у системі підготовки вчителя вимагає інтеграції загальнонаукових, загальнокультурних, художньо-естетичних знань [88, c.28].

Загальнокультурна підготовка, у процесі якої здійснюється соціокультурний розвиток особистості, продовжує науковець, полягає у тому, щоб спонукати майбутнього вчителя як основного цінителя і творця культурних цінностей до розвитку себе в культурі. При цьому під загальнокультурною підготовкою майбутніх учителів нею розуміється процес, у якому «на основі створення цілісної системи умов: єдності змісту, форм, засобів і методів освіти, відбувається духовний розвиток і виховання людини культури і моральності, спрямованої на пошук шляхів засвоєння і передавання культуротворчого досвіду людства підростаючому поколінню» [88, с.14].

Зважаючи на розглянуті підходи до визначення культури вчителя доходимо висновку, що в ході підготовки у вищому навчальному закладі майбутніх учителів особлива увага повинна приділятися формуванню їхньої загальної культури. Особливо це стосується майбутніх учителів початкової школи, оскільки вони є першими вчителями, які транслюють основи загальної культури молодшим школярам, формують уявлення про норми поведінки в суспільстві і навчальному закладі, сприяють становленню відповідних умінь і навичок їх дотримання.

Ознакомиться с работой можно по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/189702.html