Критерії класифікації функцій омбудсманів

Центральним питанням в теорії функцій омбудсманів є питання про їх класифікацію (систематизацію, поділ, групування, каталогізацію). В теоретичному відношенні це, насамперед, питання вибору критеріїв класифікації та чіткого керівництва ними, а також раніш наведеним визначенням функцій омбудсманів, в практичному відношенні - це питання повноти охоплення правозахисної діяльності омбудсманів та врахування об’єктивно сформованого «поділу праці» в правозахисній діяльності у системи органів та посадових осіб, які спеціалізуються на охороні, захисті, забезпеченні прав та свобод людини і громадянина.

Тому, розроблюючи класифікацію функцій омбудсманів, слід спиратися на досвід правозахисної роботи інших правозахисних та правоохоронних органів та організацій, у т. ч. прокуратури, адвокатури, правозахисних громадських організацій тощо, а також на досягнення наукової думки в галузі функціонального аналізу інших суб’єктів конституційного права. З даного приводу в літературі є багато точок зору, які відрізняються одна від одної за критеріями класифікації, рівню диференціації та інтеграції їх за іншими ознаками. Саме відсутність чітких критеріїв відособлення окремих напрямів і видів правозахисної діяльності подекуди не дозволяє однозначно визначити склад функцій омбудсманів.

На доктринальному рівні критерії класифікації функцій омбудсманів є мало дослідженими й не мають одностайності щодо виділення окремих груп і видів функцій та в інших важливих моментах класифікації. У теорії держави й права пропонується велика кількість критеріїв класифікації функцій суб’єктів публічно-владних відносин, зокрема, залежно від тривалості їх існування і діяльності, від їх соціального призначення, сфери застосування й здійснення тощо. Аналогічна ситуація існує й щодо поділу функцій права та різних правових явищ. Так, традиційною є класифікація функцій права у відповідності до елементів системи права, в якій виділяють декілька груп функцій права: загальноправові (властиві всім галузям права); міжгалузеві (властиві декільком, але не всім галузям); галузеві (властиві одній галузі); правових інститутів (властиві конкретному інституту права); норм права (властиві конкретному виду норм права) [217, с. 256]. При цьому, одні автори виділяють такі критерії класифікації, як загальносоціальні й спеціально-юридичні [10, с. 191], інші, наприклад, М. І. Марченко, виділяють основні й довільні критерії [160, с. 586], а М. Й. Байтін - основні й допоміжні [28, с. 158], ще інші, наприклад М. А. П’янов, пропонують поділяти функції за видами залежно від напрямів впливу права чи його галузей на суспільні відносини, а саме, поведінку, свідомість й волю громадян [210, с. 4-7]. Крім того, на думку даного автора, для визначення критеріїв класифікації функцій права слід використовувати критерії, які застосовуються при класифікації функцій держави, оскільки, будучи тісно пов’язаним з державою, так чи інакше дублює її функції, у зв’язку з чим функції права можна класифікувати з урахуванням значимості, сфери розповсюдження, тривалості здійснення й сфер суспільного життя [210, с. 4-7].

Заслуговує на увагу й позиція І. М. Ситара, котрий, враховуючи еволюцію формування правових норм та динаміку їх утворення й реалізації, пропонує поділити їх на науково-пізнавальні, пріоритетно-формуючі, енциклопедично- рекомендуючі, владно-профілактичні (попереджувальні, заборонні, імперативні, каральні) [231, с. 69].

Різними є підходи й до визначення критеріїв класифікації функцій окремих галузей права або окремого виду суб’єктів публічної влади чи інших організацій. Так, наприклад, розглядаючи функції норм такої галузі права, як конституційне право України, О. В. Сінькевич пропонує класифікувати їх за такими критеріями: за сферами суспільних відносин; за інститутами конституційного права; за способом впливу на суспільні відносини; за призначенням в механізмі правового регулювання (функції матеріальних і процесуальних норм). Крім того, до основних критеріїв класифікації норм конституційного права, на її думку, слід віднести предмет правового регулювання (розподіл конституційно-правових норм за основними інститутами конституційного права); метод правового регулювання (імперативні та диспозитивні конституційно-правові норми); юридичну силу норм; ступінь конкретизації правового припису; характер диспозиції і санкції; територію і час дії тощо [232, с. 19].

Крім цього пропонуються численні класифікації функцій різних правових явищ. Так, розглядаються функції юридичної відповідальності, функції правових актів, функції юридичних фактів, функції правосвідомості, правової культури та багато інших.

Не має одностайності і щодо визначення критеріїв класифікації функцій держави. Так, традиційними критеріями у даному випадку є територіальна направленість діяльності держави, соціальне призначення, час здійснення функцій й сфера суспільного (державного) життя. Слід зазначити, що, переважно, різними є підходи не до визначення критеріїв, а до розподілу конкретних функцій за даними критеріями, рівень деталізації котрих і найменування одних й тих же функцій часто не співпадають.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37413.html