---

Моделювання як метод абстрагування освітньої дійсності

Моделювання як один з методів наукового пізнання широко використовується в педагогіці. У широкому розумінні моделювання – це метод створення і дослідження моделей, за допомогою якого можна отримати нові знання, нову інформацію про досліджуваний об’єкт [56, с. 90].

Моделюванню освітніх систем приділяється все більше уваги в науково-педагогічних дослідженнях, оскільки його першочергове завдання вбачається у виявленні ресурсу саморозвитку, самовдосконалення в межах самих освітніх систем [88, с. 16].

Метод моделювання трактується як відображення провідних характеристик системи-оригіналу в спеціально сконструйованому об’єкті-аналізі (власне моделі) [44, с. 7].

Український дослідник С. Гончаренко розглядає суть моделювання у встановленні подібності явищ (аналогій), адекватності одного об’єкта іншому в певних відношеннях і на цій основі перетворення простішого за структурою і змістом об’єкта в модель складнішого [29, с. 119]. Модель С. Гончаренко стосовно наукового дослідження характеризується як допоміжний засіб, який дає нову інформацію про основний об’єкт вивчення в процесі пізнання, дослідження [Там же, с. 120].

Згідно з міжнародним словником освіти, моделювання – це засіб переміщення процесу з моменту його актуалізації до детального дослідження [284, с. 268].

Американські вчені Р. Леш (Richard Lesh) і Х. Доер (Helena M. Doerr) розглядають модель як концептуальну систему, що складається з елементів, відношень, діяльності та правил взаємодій між ними; представлену зовнішніми позначеннями для конструювання, опису або пояснення дій інших систем. Моделювання пояснюється вченими як розвиток описових характеристик досліджуваного об’єкта згідно з визначеною метою [267, c. 3].

Науковець Т. Гуманюк визначає поняття «модель» як уявний, знаковий або матеріальний образ оригіналу: відображення об’єктів і явищ у вигляді описів, теорій, схем, креслень, графіків [32, с. 66–72].

Визначаючи функції моделі, американський дослідник Дж. Гілберт (John К. Gilbert) наголошує, що це – міст між науковою теорією та реальністю [225, с. 115]. Австралійський вчений К. Марш (Colin. J. Marsh), розділяючи поняття «модель» і «алгоритм», вказує, що модель відноситься до концептуалізації інформації або знань, а алгоритм – до процесу або процедури розбудови [270, с. 24].

У теорії моделювання курикулуму важливе місце займають, за визначенням британських і американських вчених (М. Гальтон, Є. Уревбу (Andrew O. Urevbu), моделі Р. Тайлера (Ralph Tyler, 1949 р.), Д. Виллера (D. Wheeler, 1967 р.), Дж. Керра (Jack Kerr, 1968 р.).

Модель Тайлера (Tyler’s Model) складається з чотирьох компонентів: мети, відбору навчальної діяльності; організації навчальної діяльності й оцінювання (рис.2.1).

 

Мета

Відбір навчальної діяльності

Організація навчальної діяльності

Оцінювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Модель Р. Тайлера

Ключовим компонентом моделі автор визначив мету, оскільки вона є орієнтиром для відбору навчального досвіду, основою для оцінювання. На визначення мети, за автором, впливають учень і його потреби, суспільство і наявність кваліфікованих учителів. У моделі оцінювання вважається кінцевим етапом навчання, що не пов’язаний з іншими компонентами

 

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39793.html