Визначення юридичної природи та ознак бюджетно-правових санкцій

Термін «фінансова санкція» використовують у чинному законодавстві України, наукових працях, навчальній літературі, судових рішеннях. Незважаючи на активне дослідження фінансово-правових санкцій, залишаються актуальними проблеми визначення юридичної природи бюджетно-правових санкцій, їх ознак і видів.

Згідно з тлумаченням М.В. Занфірова, «фінансово-правова санкція є частиною правової норми, що містить вказівку на заходи державного примусу, які застосовують у разі правопорушення під час планової акумуляції, розподілу й використання державою грошових коштів; має на меті запобігання правопорушенням і усунення шкоди, заподіяної протиправним діянням» [56, с. 369].

Санкція завжди є заходом відповідальності. На думку, А. З. Арсланбекової, фінансово-правова санкція є заходом фінансово-правової відповідальності [10, с. 34]. Фінансові санкції – це використовувані уповноваженими на те органами державної влади до фізичних і юридичних осіб за порушення фінансової дисципліни заходи економічної відповідальності, що виражені в грошовій формі й зараховуються до державних і місцевих грошових фондів [10, c. 34].

Позиція А. З. Арсланбекової є суперечливою. Вона вважає санкцію, з одного боку, мірою фінансової відповідальності, а з іншого – мірою економічної відповідальності [10, c. 34]. Поняття «економічна відповідальність» – широке й узагальнювальне, оскільки воно включає заходи цивільно-правової, адміністративної та інших видів юридичної відповідальності, пов’язані з впливом на відносини у сфері економічної діяльності. Поняття економічної відповідальності намагалися обґрунтувати в радянській юридичній літературі, але, зрештою, ця ідея не знайшла широкої підтримки серед учених. Сучасна юридична література не розглядає економічну відповідальність як вид юридичної відповідальності [67, c. 233].

На думку О. І. Юстус, фінансові санкції в податковій сфері – це використовувані уповноваженими на те органами державної влади та їх посадовими особами в особливому процесуальному порядку заходи відповідальності до порушників норм податкового права, що мають грошовий характер, зараховуються до відповідного бюджету або централізованого фонду з метою забезпечення державних фіскальних та інших інтересів, покарання порушника й запобігання в майбутньому відхиленням у поведінці [190, c. 34].

Санкції фінансово-правових норм зазвичай вказують на заходи фінансового впливу за порушення приписів держави у сфері фінансів. Як зазначає О. М. Горбунова, це пені й штрафи, закриття бюджетних кредитів, примусове стягнення не внесених у строк платежів, застосування кредитних санкцій банком [35, c. 16].

М. В. Карасьова і Ю. А. Крохіна підкреслюють, що фінансові санкції – це заходи державного примусу, передбачені фінансово-правовими нормами, що покладають на правопорушників додаткові обтяження у вигляді фінансових пені і штрафів [69, c. 101; 81, c. 27].

Як випливає з наведених визначень, одні автори вважають, що в санкціях закріплені заходи, що передбачають фінансову відповідальність, інші – що у фінансових санкціях закріплені як заходи фінансової відповідальності, так і заходи захисту. Наприклад, А. Г. Братко, аналізуючи санкції за порушення пруденціальних норм, наголошує, що в тих випадках, коли в санкціях виражається засудження дій правопорушника, їх можна розглядати як заходи юридичної відповідальності. Якщо ж у них немає державного засудження, то їх можна розглядати як заходи захисту права. На наш погляд, у санкціях можуть бути закріплені як заходи юридичної відповідальності, так і інші заходи державного примусу.

Санкція фінансово-правової норми – це та її частина, яка вказує на заходи державного примусу, які можуть бути застосовані до суб’єктів, які порушують диспозицію цієї фінансово-правової норми [67, c. 256]. Таким чином, бюджетна санкція є обов’язковим елементом норми бюджетного права.

Чинне законодавство України дає підстави виділяти фінансову відповідальність у самостійний вид юридичної відповідальності, по-перше, унаслідок існування самого фінансового правопорушення, що є підставою для притягнення до такої відповідальності; по-друге, це пов’язано з передбаченими Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України заходами примусу до порушників фінансового законодавства.

Перш ніж запропонувати свій варіант систематизації, необхідно зробити декілька попередніх пояснень щодо співвідношення понять «заходи державного примусу», «юридична відповідальність», « покарання», «санкція».

У теорії права, а також у галузевих правових науках виділяють такі заходи державного примусу: застережні заходи, запобіжні заходи, правопоновлювальні заходи й заходи юридичної відповідальності [134, c. 33]. Тобто заходи державного примусу – це ширше поняття порівняно з юридичною відповідальністю. Покарання можливо тільки в межах притягнення до юридичної відповідальності, будучи мірою юридичної відповідальності. Що стосується санкції, то під нею в теорії права (П.М. Рабінович [131, c. 124]) розуміють частину правової норми, в якій містяться наслідки виконання або невиконання самого правила поведінки, а також нормативне визначення заходів державного примусу (але не юридичної відповідальності).

За твердженням В.В. Копєйчикова санкція (лат. sanctio – найсуворіша постанова) означає ту частину норми, в якій визначено заходи відповідальності суб’єктів права в разі здійснення ними дій, які суперечать відносинам, встановленим диспозицією норми [53, c. 66]. Санкція – це третій елемент правової норми, змістом якого є негативні наслідки у вигляді міри державного примусу, що спрямований на забезпечення нормальної дії диспозиції і вступає в дію в разі її порушення [53, с. 67].

О. М. Обушенко визначає санкцію як частину норми, в якій зазначено заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції – забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми [116, c. 127].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37016.html