Змістовно-функціональна характеристика комплексного механізму державного регулювання надання населенню медичної допомоги

Метою нової Європейської політики “Здоров’я - 2020” є значне поліпшення здоров’я і підвищення рівня благополуччя населення, скорочення нерівності щодо здоров’я, зміцнення громадської охорони здоров’я і забезпечення наявності стійких систем охорони здоров’я, орієнтованих на потреби людей, які характеризуються високою якістю допомоги та дотриманням принципів загального охоплення населення, соціальної справедливості і солідарності [34].  В Україні, як і у більшості країн світу справедливість і рівність визнають основними цінностями, якими керуються органи державної влади. Проте дотримання цих цінностей є досить складним завданням. Саме тому ведеться постійний пошук оптимальних моделей систем охорони здоров’я, які дозволяють в умовах жорстких обмежених ресурсів забезпечувати максимальне охоплення населення доступним і якісним медичним обслуговуванням.

Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я (ВАОЗ) у своїй резолюції 23.61 визначено, що для оптимального розвитку охорони здоров’я в будь-якій країні необхідно в першу чергу [209, с. 19]:

         - проголошення відповідальності держави і суспільства за охорону громадського здоров’я населення, втілюваної на основі проведення комплексу економічних і соціальних заходів, які прямо чи побічно сприяють досягненню найвищого рівня здоров’я населення шляхом створення загальнонаціональної системи служб охорони здоров’я на основі єдиного національного плану і місцевих планів, а також шляхом цілеспрямованого і ефективного використання для потреб охорони здоров’я усіх сил і ресурсів, які суспільство на кожному етапі свого розвитку може виділити для цього;

- забезпечення всьому населенню країни найвищого можливого рівня кваліфікованої, загальнодоступної профілактичної і лікувальної допомоги, яка надається без фінансових чи інших обмежень.

Отже саме держава є відповідальною за здоров’я своїх громадян. І хоча вона не може гарантувати усім належний рівень здоров’я, проте повинна створити певні передумови для його збереження і поліпшення, гарантуючи право на захист від певних загроз для здоров’я, право не зазнавати ризику несприятливих чинників навколишнього середовища, доступність медичної допомоги.

Беручи до уваги багатогранність державного впливу на розвиток  організації надання медичної допомоги населенню, можна зазначити, що кожен період розвитку потребує перманентного вдосконалення існуючих механізмів й оцінки ефективності державного регулювання ним.

Перш ніж виділити основні недоліки та проблеми побудови сучасного механізму державного регулювання організації надання доступної і якісної  медичної допомоги населенню необхідно визначитися з формулюванням основних наукових категорій.

Складність застосування у науці державного управління понять “механізм  управління” та “механізм  регулювання” пов’язана з тим, що вони можуть трактуватися у кількох значеннях, які виходять як з їх етимології (переклад з грецької означає знаряддя, споруду), так із використанням у різних науках для аналізу взаємодії певних елементів протягом здійснення складного процесу.

Так, в енциклопедії державного управління механізми державного управління у сфері охорони здоров’я трактуються як сукупність форм, методів, засобів, важелів, та інструментів, за допомогою яких реалізуються державно-управлінські та регуляторні впливи у сфері охорони здоров’я [47, с. 376]. У сфері охорони здоров’я, окрім прямого управління діє механізм регулювання, що є найважливішим інструментом ефективного управління в цій сфері і зумовлений унікальним характером охорони здоров’я, як соціального блага.

У нашому розумінні механізм державного регулювання має два напрями дії:

- організація і забезпечення функціонування самої системи державного регулювання;

- забезпечення впливу на сферу охорони здоров’я з метою створення умов щодо надання своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги населенню країни незалежно від географічних, економічних, соціальних, інформаційних, культурних та мовних бар’єрів через єдність соціальних, економічних та політичних інтересів суспільства.

Ця мета реалізується завдяки завданням, які залежно від походження створюють відповідну структуру [238, с. 174-175]:

- сприяння реалізації соціальних ідеалів у сфері охорони здоров’я (рівність, справедливість);

- зменшення проявів нерівності щодо охорони здоров’я різних соціальних груп населення;

- підвищення доступності медичних послуг для найбільш соціально уразливих та незахищених осіб;

- встановлення вимог до умов, процесу і результатів надання медичної допомоги (стандартизація, сертифікація, ліцензування, акредитація тощо);

- використання у плануванні видів і обсягів медичної допомоги;

- раціоналізація використання фінансових, кадрових, матеріальних, часових ресурсів;

- забезпечення якості, ефективності та безпеки медичної допомоги;

- прискорення впровадження новітніх медичних досягнень у практику охорони здоров’я.

Сюди можна буде додати й інші цілі. Усі вони взаємопов’язані і взаємообумовлені, взаємодоповнювані в тому сенсі, що в міру досягнення однієї з них інша або інші цілі також можуть бути досягнені.

Особливе значення в механізмі державного регулювання організації надання медичної допомоги населенню відіграють принципи державного регулювання.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85539.html