Методологічні засади дослідження підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності

Проблема виникнення прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності з’явилась із усвідомленням  сутності та значення як самої творчої діяльності, так і результатів, які внаслідок неї з’являються. Сучасні торгові марки пройшли шлях від звичайного ярлика,   який використовували гончарі, художники з метою позначення майстерні або міста,  з якого походить виріб, до знака, права на який засвідчуються свідоцтвом або може бути визнаний добре відомим за рішенням органів державної влади. Привілеї, які виступали першою формою документального засвідчення монополії на використання об’єктів промислової власності, з розвитком промисловості з блага стали суттєвим обмеженням на шляху розширення виробництва, удосконалення його якості, а тому втратили свою практичну цінність. На зміну їм прийшла сучасна система патентування, яка також зазнає постійних змін під впливом промислово-економічного, науково-технічного розвитку.

Сучасний світ інформаційного, технологічного розвитку ставить нові завдання у сфері інтелектуальної власності, ключовим з яких є забезпечення на належному рівні виникнення прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Інтелектуальна власність має стати фундаментальним і міцним інструментом створення сприятливого середовища для творчої активності та вільної конкуренції, як базових засад економічного, соціального й культурного розвитку нашої держави [364].

Попри широке наукове висвітлення актуальних питань правового, організаційного забезпечення розвитку інтелектуальної, творчої діяльності, у вітчизняній науці цивільного права не розроблено єдиної концепції виникнення прав у сфері інтелектуальної власності.

Формування цілісного наукового уявлення у певній сфері юриспруденції, яка має загальнотеоретичне значення, повинно здійснюватись на концептуальному рівні. При цьому  концептуальний рівень включає всестороннє та системне дослідження правової дійсності із застосуванням різних загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання [400, c. 20].

Дослідження підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у  сфері інтелектуальної власності на концептуальному рівні передбачає:

аналіз теоретичних уявлень про поняття «юридичний факт», «фактичний (юридичний) склад» та виявлення їх особливостей у сфері інтелектуальної власності;

визначення особливостей цивільних прав та обов’язків, які виникають у сфері  інтелектуальної власності, проведення їх класифікації за різними критеріями, які дозволяють визначити специфіку підстав їх виникнення залежно від правового статусу суб’єктів та категорії об’єктів права інтелектуальної власності;

аналіз окремих підстав виникнення прав у сфері інтелектуальної власності, що дозволить визначити ефективність правового регулювання відносин інтелектуальної власності, його відповідність міжнародній практиці.

Для всебічного висвітлення актуальних питань виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності необхідним є вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних фахівців за темою дослідження, сучасного стану правового регулювання відносин інтелектуальної власності за законодавством України та зарубіжних країн, а також практики його застосування.

Концептуальний підхід до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності визначає й методологію дослідження.

Як слушно зазначає Ю.М. Оборотов: «Чим більше підходів пропонує методологія при осягненні об’єкта, тим ширші можливості для його обґрунтованого аналізу юридичною наукою і тим вищою є ефективність наукових досліджень права і держави» [277, c. 38].

Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології, застосування певних методів [286, c. 23].

Метод конкретного  наукового дослідження формується, конструюється залежно від його цілей та завдань і, як правило, в рамках обмежень, які задаються предметом науки в межах певної парадигми [421, c. 232].

Методи дослідження поділяються на декілька категорій. Найбільш поширеним є поділ методів на загальнонаукові, які використовуються не тільки в праві, а й в інших гуманітарних науках (насамперед діалектичний метод) та спеціальні наукові методи дослідження.

Існують і детальніші класифікації методів дослідження. При цьому, перший рівень, як правило, складають загальні методи пізнання (діалектичні). Крім загальнонаукових, методи поділяються наступним чином.

Часткові методи, що застосовуються всіма на­уками, конкретизують загаль­ний метод пізнання, співвідносяться з ним як ціле й часткове. До них належать: системно-структурний, функціональний, кількісного й якісного аналізу, порівняльний, моделювання, експериментальний.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37928.html