Поняття юридичних фактів у сфері інтелектуальної власності

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків у сфері інтелектуальної власності виступає юридичний факт (їх сукупність). Юридичний факт є однією з основоположних категорій як у теорії права, так і у праві інтелектуальної власності. У юридичній науці приділяється чимало уваги дослідженню сутності та видів юридичних фактів. Разом з тим у сфері інтелектуальної  власності проблема юридичних фактів не отримала належного теоретичного дослідження. 

Категорія «юридичний факт» – це результат динамічного розвитку юридичної практики, прагнення осмислити й охопити єдиним поняттям різноманітні передумови діалектики правовідносин [6].

Одним із найбільш поширених підходів до розкриття поняття юридичних фактів є їх визначення як об­ста­ви­н реаль­но­го жит­тя, з яки­ми нор­ми пра­ва пов’язу­ють вста­нов­лен­ня, змі­ну чи при­пи­нен­ня пра­во­від­но­син [150, c. 193].

Як відзначає О.І. Харитонова, на­ве­де­не виз­на­чен­ня по­нят­тя юри­дич­ного фак­ту по­єд­нує у собі два не­роз­рив­но пов’яза­них мо­мен­ти: ма­те­рі­аль­ний і юри­дич­ний. З од­но­го бо­ку, це яви­ще дій­сності – по­дія або дія. У ць­ому сен­сі йдеть­ся про ма­те­рі­аль­ний, а точ­ні­ше «ре­аль­ний» факт. Але, з ін­шо­го бо­ку, цей ре­аль­ний факт, бу­ду­чи пе­ред­ба­че­ним нор­мою пра­ва, по­род­жує від­по­від­ні пра­во­ві нас­лід­ки, а то­му є не прос­то "фак­том ре­аль­нос­ті", а фак­том юри­дич­ним [447, c. 45].

В.В. Мурмугіна наголошує на подвійному характері природи юридичного факту і необхідності виділення матеріальної та ідеально-правової складових його сутності: 1) у вигляді реального життєвого явища або процесу; 2) у вигляді нормативної науково-практичної конструкції (факту-моделі). Факт як явище об'єктивної дійсності матеріальний, а як правова модель ідеальний, виступає якоюсь абстракцією, набором юридично виділених ознак [128].

До ознак, які характеризують матеріальну складову юридичних фактів відносяться наступні: конкретні, індивідуальні; несуть у собі інформацію про стан суспільних відносин, що входять до предмета правового регулювання; певним чином виражені зовні; складаються з наявних або відсутніх визначених явищ матеріального світу. До ознак, що характеризують нормативну складову юридичного факту, відносять обставини: безпосередньо або опосередковано передбачені нормою права; зафіксовані у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі. Більшість юридичних фактів мають правове значення, як правило, лише у тому випадку, коли вони належним чином оформлені і засвідчені (у вигляді документів, довідок, журнального запису тощо); викликають передбачені нормами права юридичні наслідки [279, c. 420-421]. 

Про подвійний характер життєвих явищ, що мають здатність до породження правових відносин,  обумовлюють їх динаміку і  закріплюються в нормі права,  зазначає О.Є. Рябов. Подібні життєві явища мають подвійний характер і конструктивно включають в себе і юридичні, і соціальні елементи. Юридичні характеристики, що визначаються нормою, відповідають за статику правового регулювання, тоді як динаміку юридичного процесу забезпечують ті обставини соціально-правової ситуації, які підлягають віднесенню до числа юридичних фактів. Норма права має статично загальний характер, її завдання виражається в базовій інформаційній  функції і для того, щоб закріплена в нормі інформація почала працювати, потрібні певні засоби, які носять активний конкретизуючий характер і слугують досягненню цілей правового регулювання в окремо взятій соціально-правової ситуації. До цих засобів належать юридичні факти як соціальні явища об'єктивної дійсності, що носять динамічний характер і дуже часто проявляються в діях учасників суспільних відносин. У забезпеченні динаміки правового регулювання полягає головне призначення юридичних фактів і проявляється роль у цьому процесі [392].

Юридичний факт це: по-перше – конкретні життєві обставини, явища, елементи соціальної дійсності, по-друге –  обставини, визнані нормами права, прямо чи опосередковано відображені в законодавстві, оскільки вони переважно точно або в загальному вигляді передбачаються гіпотезою правової норми [322, c. 59-60].

Слід відзначити, що питання взаємозв’язку юридичних фактів та норм права, а точніше закріплення фактів в гіпотезах юридичних норм, є дискусійним. 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37928.html