Аналітичне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємствами на фармацевтичному ринку України

Розвиток фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я є неодмінною умовою збереження здоров’я українського народу, запорукою добробуту та соціального захисту населення. На сьогодні в Україні зареєстровано більше ніж 12 тис. найменувань лікарських засобів. Фармацевтичний ринок постає своєрідним «прикладом» реагування економіки та суспільства на кризові й політичні умови. Аналіз обсягів експорту-імпорту продукції вказує на суттєвий дисбаланс напрямків реалізації вітчизняних ліків:          більша частина української продукції

поставлялась у країни СНД - Узбекистан, Росію, Казахстан, Білорусь, Азербайджан (концентрація експорту фармацевтичної продукції українського виробництва до країн СНД пов’язана з дією жорсткої системи контролю якості на європейських ринках, а також з обов’язковою наявністю у виробників відповідних GMP-сертифікатів); водночас основними імпортерами залишаються європейські компанії - «Berlin-Chemie/Menarini Group» (Німеччина), «Takeda» (Японія), «KRKA» (Словенія), «Actavis Group» (Ісландія), «Sanofi-aventis» (Франція), «Gedeon Richter» (Угорщина), «Sandoz» інші. З іншого боку, складні фінансово-економічні умови сильно вплинули на ціну фармпродукції, яка традиційно користується високим попитом серед громадян України, хоча ціни на лікарські засоби щороку зростають.

Незважаючи на неоднозначні тенденції в розвитку фармацевтичного ринку України з часто кризовими проявами, його значущість для соціально- економічного поступу країни є колосальною. Вона обґрунтовується:

-                     незаперечним обов’язком держави у покращенні суспільного здоров’я, в чому фармацевтичний ринок виступає основним регулятором якості відповідної продукції, яка, в свою чергу, є важливою детермінантою рівня захворюваності населення, якості його життя;

-                     високою сумісністю ринку з іншими сферами господарювання - як державного, так і приватного секторів;

-                     провідними позиціями фармацевтичної сфери в розвитку новітніх технологій у медицині, що виступає важливим каталізатором якісних структурних зрушень національної економіки з поглибленням її інноваційності.

Визначення стратегічних векторів розвитку фармацевтичного ринку України насправді є складним і суперечливим науково-управлінським процесом. Необхідно враховувати як загальні стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку держави та її регіонів, так й інтереси суто фармацевтичної сфери.

Стосовно загальнодержавних стратегічних орієнтирів, то тут необхідно виходити з наявних конкурентних переваг на світовому ринку, що виражаються, в першу чергу, через наявність розробок високих технологій.

Важливо відійти від традиційного означення стратегічних векторів розвитку з націленістю на долання існуючих проблем. Нові стратегічні орієнтири повинні визначатись з обов’язковим окресленням можливостей технологічного прориву, відносно чого фармацевтичний ринок має всі шанси, які детерміновані як наразі високим інтелектуально-трудовим потенціалом у даній сфері, так і сформованими протягом десятиліть фармацевтичними традиціями в Україні.

Поточне визначення стратегічних перспектив розвитку фармацевтичного ринку в національному та регіональному вимірах є дещо ускладненим. На кінець 2016 року в умовах високої соціальної й міжрегіональної напруги відсутні чітко означені стратегічні орієнтири розвитку країни.

Стратегія-2020 має поки загальний характер - з окресленням пріоритетів без конкретизації засобів їх слідування. Водночас у новій Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року серед завдань фігурує створення умов для формування здорового населення [69]. У цілому головні стратегічні документи декларують потребу децентралізації державного управління, регулювання розвитку підприємництва, проте наразі відсутнє обґрунтування чітких кроків реалізації таких підходів [70].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/460676.html