Правове регулювання банкрутства та санації підприємств різних форм власності

Чинним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 784- XIV від 30.06.1999р. неспроможність визначається як «неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності» [93]. Ознакою банкрутства для юридичної особи згідно ст.6 названого Закону є невиконання вимог протягом трьох місяців з моменту настання дати їхнього виконання [25].

Поняття «банкрутство» можна розглядати як неспроможність, тобто відсутність засобів у фізичної чи юридичної особи так відмова у зв'язку з цим платити за своїми борговими зобов'язаннями, і як цивілізовану процедуру ліквідації організації, продажу її майна та розрахунків із кредиторами [3, 8, 47, 48, 140].

У системі цивільно-правових відносин неспроможність (банкрутство) є одним з способів ліквідації організації, тобто це припинення існування юридичної особи без переходу його прав і обов'язків у порядку правонаступника до інших осіб (рис.1.1), що застосовується у випадку, якщо вартість майна ліквідованого суб'єкта, котрий господарює, недостатня для задоволення вимог усіх кредиторів.

Рис. 1.1. Ліквідація підприємства в системі цивільно-правових відносин

Банкрутство юридичної особи і ліквідація підприємства-банкрута - поняття не тотожні. Для таких об'єктів, як завод, магазин, промислове або сервісне підприємство, процедури банкрутства означають зміну власника наявного комплексу нерухомості й устаткування та ліквідацію колишньої юридичної особи [120]. У цьому випадку нова організація, що придбала майно, не має негативної кредитної історії. Структуру її балансу не обтяжено простроченою заборгованістю, розширено можливості залучення інвестицій без втрати часу в реорганізаціях і реструктуризаціях. Організація, що має стабільні замовлення, забезпечує трудовий колектив роботою і вчасно виплачує заробітну плату. Поява платоспроможного попиту дає поштовх до розвитку місцевого бізнесу. Кредитори, хоч і втрачають частину заборгованості, але одержують перспективу потенційного довгострокового співробітництва з підприємством.

Програє в цьому випадку тільки неефективний власник, який довів організацію до банкрутства.

Що стосується методики проведення процесу ліквідації підприємства за рішенням засновників, то стосовно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств» від 15 травня 2003 року №788-IV, автором дисертаційного дослідження було зроблено спробу удосконалити цей закон таким чином, що для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; оригінал установчих документів; акт ліквідаційної комісії з проміжним ліквідаційним балансом та ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку; довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/411161.html