Методика формування проміжного ліквідаційного балансу

Існують різні види бухгалтерських балансів. У рамках класифікації за термінами складання, відомий економіст проф. Я.В.Соколов виділяє вступний баланс, проміжний баланс і ліквідаційний баланс [173, 174]. Складанням вступного (організаційного) балансу відкривається введення бухгалтерського обліку в організації. Проміжні баланси складаються протягом діяльності організації з визначеною періодичністю. Ліквідаційний баланс є необхідним, якщо організація підлягає ліквідації, і може бути складеним у два етапи. «На першому складається баланс підприємства, що підлягає закриттю, на другому - баланс, що відбиває результати ліквідації». Такий підхід прийнятий Цивільним Кодексом України, яким передбачене складання проміжного ліквідаційного балансу і ліквідаційного балансу [183].

У тих випадках, коли організація наближається до банкрутства, складається санаційний баланс. У цих умовах потрібно  зважати питання про ліквідацію шляхом оголошення про банкрутство, або про досягнення домовленості з кредиторами про відстрочку платежів. Санаційний баланс може складатися із залученням аудитора без прив'язки до дати закінчення звітного періоду з метою показати реальний стан справ в організації, що може зажадати переоцінки майна й уточнення розміру зобов'язань. Якщо конкурсному провадженню передувала  санація боржника, то в ході цих процедур є можливим складання санаційного балансу. Його дані можуть бути корисними при оцінці майна і виявленні зобов'язань, але не можуть бути основою проміжного ліквідаційного балансу. Потрібно також окремо зазначити, що заборгованість неплатоспроможних дебіторів може бути не включена в санаційний баланс, але її списання в ліквідаційній процедурі є  можливим лише після виконання визначених процесуальних дій. На жаль, складання санаційного балансу, дуже корисного в аналітичних цілях, не одержало поширення на практиці. При складанні проміжного ліквідаційного балансу, як викладено нижче, варто виходити з даних останнього періодичного бухгалтерського балансу боржника, підтверджених інвентаризацією майна і розглядом вимог кредиторів [65].

Ліквідаційні баланси відрізняються від інших, головним чином, оцінкою своїх статей, виробленою за ринковою чи ліквідаційною вартістю, у більшості випадків більш низькою, ніж балансова вартість майна. Деякі статті, що є  звичними для проміжного балансу, у ліквідаційному балансі можуть бути відсутні, наприклад, «Доходи майбутніх періодів», «Витрати майбутніх періодів». Власний капітал організації в ліквідаційному балансі іноді не вказується окремою статтею, зокрема  пропонується в тих випадках, коли з початком ліквідаційного періоду усі власні засоби організації переносити на рахунок, що спеціально відкривається, «Ліквідація», на якому надалі показуються різниці в оцінці майнових статей і витрати  щодо ліквідації підприємства.

Баланс складається в інтересах користувачів, основною групою яких в умовах банкрутства виступають кредитори, а їх переважно цікавить платоспроможність організації. Отже, у проміжному ліквідаційному балансі треба більш точно представити майнове положення організації, а не фінансовий результат її діяльності. Таким чином, меті складання ліквідаційного балансу  швидше за все відповідає баланс статичний, а не динамічний. В основі статичної концепції балансу лежить оцінка майна і перевірка достатності коштів, отриманих від умовної реалізації активів підприємства, для оплати його кредиторської заборгованості.

Відповідно до теорії статичного балансу Генріха Нікліша баланс повинен давати точне обчислення вартості майна, що знаходиться у власності підприємства, а для цього воно  має бути представлене за ціною можливої реалізації на дату складання балансу. Р.Чамберс визначав актив балансу як набір об'єктів, кожен з яких може бути вилученим з підприємства. У зв'язку з цим в актив не може  містити: гудвіл, витрати майбутніх періодів, збитки.

Цікаве трактування балансу німецького вченого М.Берлінера,  котрий кожен баланс розглядав як ліквідаційний, а пасив балансу - щось інше, як частковий розподіл майнової маси активу. Актив розглядався як набір цінностей, що підлягають розподілу відповідно до плану, приведеному в пасиві. Статична теорія балансу дає теоретичні основи складання ліквідаційного балансу.

Ліквідаційний баланс, за Я.В.Соколовим, це такий «баланс, що показує, скільки можна виручити за підприємство або в цілому, чи ж його елементи, якщо його продати чи ліквідувати шляхом розпродажу» [173, 174].

Н.А.Бреславцева, В.І.Ткач, А.А.Кузьменко бачать призначення ліквідаційного балансу у визначенні «вартості майна в ринкових цінах при ліквідації підприємства з метою його розподілу між кредиторами і власниками», і складається він на основі статичного балансу [23].

З погляду дисертанта, безпосередньо ліквідаційний баланс складається після здійснення розрахунків із кредиторами. На цьому етапі ситуація може розвиватися в такий спосіб: підприємство не має достатнього майна, щоб задовольнити усі вимоги кредиторів. На цьому етапі ліквідаційна процедура закінчується (крім випадків звернення стягнення на майно учасників). При цьому власник(и) підприємства не поверне вкладені в підприємство кошти; підприємство задовольнило всі вимоги кредиторів. У цьому випадку майно, що залишилося, підлягає передачі учасникам підприємства  (якщо  інше  не  встановлене установчими документами чи законом).

Вланков, В.Павлюченко формулюють визначення проміжного ліквідаційного балансу в такий спосіб: «проміжний ліквідаційний баланс підприємства являє собою систему показників, що характеризують майнове і фінансове положення підприємства, і відбиває величину реальної ліквідаційної маси підприємства (актив), суми  висунутих і невисунутих вимог кредиторів, власний капітал підприємства (пасив)».

В.І.Ткач та інші вчені визначають ліквідаційний баланс як «бухгалтерський механізм визначення балансової чи ринкової оцінної вартості підприємства, що складається на основі системних бухгалтерських проводок за умовною реалізацією окремих елементів активів підприємства з метою визначення їхньої реальної вартості і послідовного задоволення зобов'язань підприємства». Перевагою першого визначення є вказівка на включення в проміжний ліквідаційний баланс невисунутих вимог кредиторів, але не точне вживання терміна «підприємство», оскільки цивільне законодавство під підприємством розуміє унітарне підприємство, а визначення, мабуть, поширюється на юридичних осіб у цілому.

До того ж використання поняття «ліквідаційна маса» притаманне тільки примусовій ліквідації в порядку банкрутства, але на думку автора даного дослідження, є некоректним, оскільки проміжний ліквідаційний баланс складається і при добровільній ліквідації. В другому визначенні крім термінів «фірма» і «підприємство», неясним є визначення поняття «реальна вартість» [23].

Розробляючи визначення проміжного ліквідаційного балансу, автор бере за основу характеристики даного балансу, але чітких вимог до формування активу і пасиву балансу Цивільний Кодекс України не містить. Це дає можливість у  межах бухгалтерського законодавства розробляти моделі балансу, виходячи з умов господарської практики. За змістом Цивільного Кодексу України показники проміжного ліквідаційного балансу повинні  містити тільки заявлені вимоги кредиторів. З погляду дисертанта, доцільно  відображати так само зобов'язання, за яких претензії кредиторів не були  висунуті.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/411161.html