Образ “Я” та формування у старшокласників образу “Я-майбутній професіонал” як мети професійної орієнтації

Проведений нами теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми формування професіоналізму людини засвідчив, що образ “Я-професіонал” розкриває її внутрішні умови розвитку, які гармонізують її ставлення до себе як професіонала і до професії, як середовища особистісного становлення і професійного зростання. Відтак у цьому підрозділі розкриємо сутність поняття образ “Я-майбутній професіонал” старшокласника й обґрунтуємо необхідність його формування в учнів сучасної профільної школи.

Відзначимо, в сучасних умовах стрімкого зростання й ускладнення техніки і технологій, наукомісткості виробництва товарів і послуг професійна діяльність людини здійснюється в умовах жорсткої конкуренції на ринку праці, що суттєво вплинуло на зміст і характер її трудової діяльності, посилення вимог до рівня підготовки та особистісного розвитку. В таких умовах не повною мірою використовуються вміння і здібності людини, а значна кількість кваліфікованих працівників не в змозі виразити себе ні в процесі, ні в результаті праці. А це, зазвичай, призводить до переживання відчуження від професії і неможливості самостійно контролювати власну діяльність.

Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від вчасного та обґрунтованого професійного самовизначення особистості ще у шкільному віці. Забезпечити це має модернізована система професійної орієнтації учнівської молоді, зміст та психолого-педагогічні засоби якої відповідатимуть вимогам сучасного професійного розвитку особистості. Одним із напрямів такої роботи є формування образу “Я-майбутній професіонал” в сучасних старшокласників. Обґрунтуємо це твердження.

Найважливішим фактором процесу формування професіоналізму особистості, стверджує К. Абульханова-Славська [2], є самосвідомість, у структурі якої виділяються такі утворення, як образ “Я”, цінності, ідеали, цілі, рівень домагань, уявлення про способи самооцінювання й становлення особистісних смислів. При цьому образ “Я”, як інтегруючий фактор самосвідомості, забезпечує формування в суб’єктів праці такого необхідного психологічного новоутворення, яким у структурі професіонала є процес самопізнання, за допомогою якого він починає ставитися до себе як до суб’єкта праці й конкретної діяльності, особистості та індивідуальності [2].

Зважаючи на зазначене вище та на отримані нами результати аналізу інших наукових праць (Г. Бал [169], О. Бодальов [22; 154], А. Деркач [61], В. Зазикін [61], В. Зінченко [76], Є. Климов [99], О. Леонтьєв [123; 125], А. Маркова [136], Л. Митіна [143], К. Платонов [170], В. Рибалка [191], С. Смирнов [213], Б. Теплов [219], Б. Федоришин [226]; А. Фонарьов [231] та ін., можемо стверджувати, що становлення професіоналізму людини пов’язане з репрезентацією в її самосвідомості суб’єктивної картини майбутнього професійного шляху, образу бажаного професійного майбутнього, який формується в процесі самопізнання. При цьому під самосвідомістю розуміється процес і результат усвідомлення особистістю самої себе, сутності й свого місця в системі численних соціальних зв’язків. У процесі самосвідомості формується й виділяється “Я” як певна цілісність, єдність внутрішнього й зовнішнього її буття, через який вона сприймає й оцінює себе, своє ставлення до себе та свого місця в системі життєдіяльності. Отже образ “Я” особистості є результатом розвитку її самосвідомості, змістовно наповненою формою, у якій інтегровані результати тривалого самопізнання [37; 54; 99; 106; 137; 165; 174; 184; 208; 228; 245; 247; 250; 251].

Переважна більшість вітчизняних вчених сенситивним й одночасно критичним періодом формування самосвідомості в розвитку особистості вважають перехідний вік від підліткового до юнацького. Так, зокрема, про це наголошується в працях Л. Виготського [40; 41]. Вчений стверджував, що формування самосвідомості особистості становить “квінтесенцію” і “головний підсумок” перехідного віку [40].

До такого висновку, під час вивчення психологічних особливостей вікового розвитку особистості, приходить також К. Абульханова-Славська [1]. Нею експериментально доводиться положення про те, що і період раннього дитинства інтенсивно формуються вищі психічні функції, здібності та ін., а для юнацького періоду характерний розвиток соціального мислення, самосвідомості, ініціативи [1].

Зміни в соціальній ситуації розвитку підлітка та особливостях його психіки, наголошує Л. Божович [23; 24], формують підґрунтя до кінця цього віку для виникнення найважливішого новоутворення – нового рівня самосвідомості. Для такого рівня є характерним поява свідомого “Я” й виникнення рефлексії [23, с. 270]. До такого ж висновку приходить І. Кон [106; 107], який стверджує, що періодом виникнення свідомого “Я”, незалежно від сформованості його складових, є підлітковий і юнацький вік [106, с. 118].

Отже, ранній юності властиве зростання самосвідомості. Це усвідомлення себе як особистості, своїх якостей і можливостей, уявлення про своє місце в житті. Становлення в юнацькому віці якісно вищої форми самосвідомості, яка характеризується її узагальненим характером, актуалізує проблему вибору майбутнього життєвого шляху, яка за час навчання учнів в старших класах загальноосвітньої середньої школи трансформується у проблему самовизначення. Вирішується це протиріччя на достатньому для цього віку теоретичному рівні, результатом якого є стійка уява юнаків про своє “Я” та місце в суспільному житті. Крім того світогляд, як узагальнене і систематизоване уявлення про світ у цілому, його закони і вимоги, безмежно розширює те середовище, в якому живуть юнаки. Пошук сенсу життя, вибір життєвого шляху, визначення свого місця в суспільстві, активне формування світогляду і становлення характеру, орієнтація на майбутнє – головні особливості юнацького віку [3; 44; 52; 55; 74; 81; 106; 111; 122; 131; 165; 185; 189; 232].

Інтенсивний розвиток у старшокласників теоретичного мислення дозволяє аналізувати та усвідомлювати зростаючі вимоги соціального середовища й вирішувати актуальні протиріччя на достатньому для цього віку теоретичному рівні. Досвід вирішення таких протиріч формується у систему поглядів і переконань дитини про явища і події об’єктивного світу, який достатньо структурований, стійкий і сфокусований в уявленні про своє “Я”, як деяку цілісну індивідуальність, що відрізняє дитину від інших. Завдяки сформованому в ранній юності уявленні про своє “Я” здійснюється саморегуляція власної поведінка дитини, яка трансформується із зовнішнього контролю (зі сторони оточуючих) у самоконтроль. Тому соціальне, особистісне та професійне самовизначення дитини цього віку відбувається під впливом сформованої системи поглядів і переконань про явища й події об’єктивного світу, ставлення до себе та свого місця в системі суспільних взаємозв’язків.

У дослідженнях Л. Божович [24], М. Гамезо [44], К. Гуревича [55], І. Кона [106], О. Леонтьєва [125], В. Мухіної [147] та ін. одним з найважливіших новоутворень у структурі самосвідомості старшокласника виділяється здатність до саморозвитку, яка спонукає його замислюватися над сенсом життя. Пошук сенсу життя в цьому віці стає детермінантою виникнення глобального інтересу до своєї особистості. Предметом думок дитини стають своя зовнішність, поведінка, мова, інтелект, здібності, риси характеру й переживання. Гостра потреба дитини цього віку розібратися у власному внутрішньому світі спонукає до розвитку особистісної рефлексії як її здатності до самоаналізу особистісних якостей [27; 39; 54; 70; 85; 105; 123; 126; 129; 134; 174; 188; 208; 215; 230; 242].

Крім того, в працях дослідників проблеми професійного самовизначення старшокласника (Є. Головаха [48; 49], В. Грабовська [51], С. Гриншпун [53], М. Дьяченко [65], М.Захаров [73], Л. Кандибович [65], В. Жуковський [69], В. Симоненко [73] Є. Климов [99], Є. Павлютенков [161], М. Пряжников, С. Чистякова [114], та ін.) експериментально підтверджується положення про те, що зміна соціально-вікової ситуації розвитку дитини цього віку формує в нього гостру потребу вирішення питання майбутньої професійної діяльності. Виникнення такої потреби спонукає юнаків і дівчат до активності та пошуку засобів для її задоволення [46; 80; 83; 86; 118; 152; 156; 164; 180; 237 та ін.].

Саме тому в ранньому юнацькому віці розпочинається усвідомлення свого місця в професійному майбутньому. Ставлення особистості до минулого, теперішнього та найближчого професійного майбутнього є неодмінною умовою її професійного самовизначення. Інтерес до минулого та теперішнього виявляється в тому, що дитина прагне розібратися у своїх стосунках з однолітками та дорослими, відшукати причини власних дій і вчинків, зрозуміти чому його сприймають саме таким, а не іншим. А це спонукає юнаків зосереджуватися в своїх думках над власними переживаннями, поглядами і переконаннями, що свідчить про стрімкий розвиток у них образу власного “Я”.

Отже, узагальнене і систематизоване уявлення старшокласника про світ у цілому, його закони і вимоги, які складають основу світогляду та характеру, рефлексивна здатність їх самосвідомості розмірковувати над своїм внутрішнім станом та вміння аналізувати вчинки інших людей створюють внутрішні умови для вироблення стійкої уяви про своє “Я” та майбутнє місце в суспільному та професійному житті. Сформованість такого образу “Я” старшокласника виступає підґрунтям для знаходження себе у світі професій, формує спрямованість, у якій концентруються його ставлення до оточуючої дійсності, до інших людей і до самого себе. Усвідомлення старшокласниками своєї дорослості і соціальної ролі, яку вони повинні набути в майбутньому, та соціально-вікова ситуація життєдіяльності, пов’язана із закінченням загальноосвітньої середньої школи, спонукають їх до пошуку свого місця в професійному майбутньому й вирішення питання життєвого й професійного майбутнього.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/528298.html