Структура, показники та критерії сформованості у старшокласників образу “Я-майбутній професіонал”

Проведений у першому розділі дисертації теоретичний аналіз досліджень проблеми розвитку образу “Я-майбутній професіонал” особистості та обґрунтування необхідності його формування у ранній юності вимагає емпіричного підтвердження цього наміру. Тому в другому розділі дисертації нами буде розкрито методику констатувального експерименту та узагальнені результати експериментального визначення рівнів сформованості цього особистісного утворення в учнів старшої профільної школи. Для досягнення цієї мети слід було розробити структуру поняття образ “Я-майбутній професіонал” старшокласника, визначити критерії та показники сформованості виділених компонентів, підібрати методи їх діагностики й узагальнити здобуті експериментальні результати. Крім того, передбачалося також, що одержані констатувальні результати підтвердять або ж спростують необхідність удосконалення середовища професійного самовизначення старшокласників за рахунок удосконалення змісту та педагогічних засобів формування у них образу “Я-майбутній професіонал” як системи їхніх суб’єктивно-оцінних та індивідуально-вибіркових ставлень до самого себе як майбутнього професіонала і свого місця в майбутньому професійному середовищі.

Зазначимо, що незважаючи на достатньо ґрунтовні дослідження сутності та значення в розвитку особистості її образу “Я”, на даний час до змісту цього поняття вчені відносять різні за значенням її складові, виділяються також і різні критерії та показники сформованості цього внутрішньо особистісного утворення індивіда. Для розроблення структури, уточнення компонентів та визначення критеріїв і показників сформованості у старшокласників саме образу “Я-майбутній професіонал” скористаємося розробленою В. Століним [217] концепцію “рівневої будови самосвідомості”. У цій концепції вченим пропонується вичленяти такі її компоненти, які організовані як по вертикалі так і по горизонталі. Для розуміння сутності вертикальної диференціації образу старшокласника “Я-майбутній професіонал” ми спиратимемося на кінцеві положення теорії К. Абульханової-Славської “часу життя і часу особистості” [184].

На горизонтальному рівні структуру образу “Я” особистості складають, на думку В. Століна [217], самоставлення та самоусвідомлення. При цьому, стверджує дослідник, самоставлення пронизує самосприйняття та образ “Я”, які в процесі генетичного розвитку особистості є первинними стосовно самопізнання [217, с. 158].

Зазначимо, що сутність вертикальної диференціації образу “Я” особистості глибоко розкрита К. Абульхановою-Славською [2; 184] у контексті дослідження категорій “час життя” і “час особистості”. Вчена стверджує, що незважаючи на загальноприйнятий у вітчизняних дослідженнях поділ життя особистості на минуле, теперішнє й майбутнє, існує єдиний специфічний час особистості. Його єдність визначається загальними для всіх особистостей функціями минулого, теперішнього й майбутнього саме відносно сьогодення: минулого як уже віднайденого й випробуваного особистістю індивідуального несвідомого й свідомого способу самореалізації у власному житті; майбутнього – як часу-простору для пошуку й відкриття нових можливостей у собі й самореалізації у світі [184, с. 12].

Минуле, на думку К. Абульханової-Славської асимілюється особистістю у свій дійсний спосіб життя. Воно не залишається як об’єктивна реальність, а стає ідеальним і екзистенціальним простором самої особистості. Майбутнє – на відміну від минулого – це проективний особистісний простір, утворений складовими її свідомості: здібностями, уявою, мисленням, мотивацією, досягненнями та домаганнями. Скільки життєвих сил, життєвих умінь, здатностей почувати, мислити й усвідомлювати особистість увібрала з всіх етапів свого минулого в своє теперішнє “Я” і його ставленням до світу, скільки конструктивного часу-простору вона здатна охопити як своє майбутнє і наскільки обґрунтованим є це перспективне охоплення та масштаб, настільки й сильна спонукальна сила особистісного часу [2, с. 217].

Розглянутий вище розподіл структури образу “Я” особистості по горизонталі та вертикалі з більшою чи меншою мірою конкретизації представлений у переважній більшості праць. Так, зокрема, горизонтальна диференціація образу “Я” особистості стала підґрунтям для виділення у дослідженнях вчених пізнавального (самопізнання), емоційно-ціннісного (самоставлення) і регулятивного компонентів (саморегуляція). В іншій групі досліджень предметом обираються різні просторово-часові характеристики образу “Я”. Наприклад, “Я-реальне” і “Я-ідеальне” (К. Левин [54], К. Роджерс [54]); матеріальне, соціальне і духовне “Я” (У. Джеймс [63]); теперішнє, динамічне, фактичне, ймовірне й ідеалізоване “Я” (М. Розенберг [99]); “Я-діюче” і “Я-рефлексивне” (І. Кон [107]); “Я-реальне, “Я-ідеальне” та “Я-дзеркальне (Р. Бернс [18]); ідеальне “Я”, соціально-бажане “Я” і реальне “Я” (В. Столін [216; 217]); “Я-для інших” (“ідеальне Я”) і “Я-для себе ” (“реальне Я”) (І Зязюн [71], Б. Ломов [70; 181], К. Платонов [172]) та ін.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/528298.html