Методи дослідження сформованості в учнів старшої школи образу “Я-майбутній професіонал”

Для експериментального визначення рівнів сформованості в учнів старшої профільної школи образу “Я-майбутній професіонал” нам необхідно було підібрати діагностичний інструментарій дослідження розвитку виділених в його структурі показників. Методи діагностики, якими ми скористалися, відповідають віковим показникам розвитку особистості, адаптовані для молодшого юнацького віку і спрямовані на виявлення рівня розвитку кожного окремого показника. Діагностичні методики, процедура проведення й обробка отриманих результатів представлені нами в додатку А.

Для вивчення сформованості у старшокласників системи знань про майбутню професію і способи дій у ній нами була розроблена “Анкета дослідження сформованості в старшокласників образу “Я-майбутній професіонал” (див. дод. А. 1). У структурі розробленої анкети на початку розміщені питання щодо віку й статі учня. Ця інформація потрібна для узагальнення і систематизації діагностичних даних.

З-поміж інших питань анкети найважливішими для характеристики сформованості в старшокласника рівня домагань у майбутній професії є ті, що дають відповідь на питання: “Чи обрали ви майбутню професію?”, “Чому Ви хочете обрати саме цю професію?”, “Що ви робите для оволодіння майбутньою професією?”, “Які, на Ваш погляд, необхідні знання та вміння будуть потрібні у Вашій майбутній професії?”, “Що найголовніше для Вас у майбутній професії (в порядку значущості пронумеруйте до 10 пунктів)?”. Одержані діагностичні результати оброблялися за допомогою контент-аналізу кожної відповіді старшокласника.

Для визначення сформованості в старшокласника знань первинного “Образу Я-майбутній професіонал”, який є також показником пізнавально-рефлексивний компоненту, нами обрана методика дослідження само ставлення. Методика розроблена В. Століним [216] і С. Пантелєєвим [216] на основі ієрархічної моделі структури самосвідомості особистості В. Століна [217] і використовується для визначення самоставлення особистості, яке її розробники розуміють як стійке емоційно-ціннісне почуття, спрямоване на власне “Я”. Головним положенням, покладеним в основу цього опитувальника є те, на думку дослідників, що в процесі життєдіяльності людина пізнає себе й накопичує знання про себе. Такі знання складають змістову частину його уявлень про себе. Проте такі знання не байдужі для неї, вони стають об’єктом його емоцій, оцінок, предметом більш менш стійкого самоставлення. Саме на визначення такого самоставлення й спрямована ця діагностична методика [216, с. 123 – 124]

Опитувальник дає змогу виявити три рівні самоставлення, які відрізняються один від одного ступенем узагальненості: глобальне самоставлення; самоставлення, яке диференціюється залежно від самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу й очікування ставлення до себе інших; рівень конкретних дій (готовність до них) стосовно свого “Я”. Зміст процедури проведення діагностики з допомогою методики самоставлення (В. Столін, С. Пантелєєв [216]) полягає в тому, що досліджуваним пропонується відповісти на 110 запитань, які дозволяють виявити особливості різних видів самоставлення, спрямованих на певні внутрішні дії по відношенню до свого “Я”. Це шкала “глобального самоставлення”, “самоповаги”, “самовпевненості”, “ставлення інших”, “самоприйняття”, “самоуправління та самопослідовності”, “самозвинувачення”, “самоінтересу” та “саморозуміння. Під час здійснення процедура обробки експериментальних даних на кожне запитання, яке співпадає з ключем, нараховується один бал. Згодом такі бали додаються і за допомогою стандартизованої таблиці переводяться у накопичені частоти у %, які й свідчать про рівень сформованості певної характеристики самоставлення особистості [216, с. 123 – 130].

Оскільки метою нашого констатувального експерименту є дослідження сформованості в сучасних старшокласників образу “Я-майбутній професіонал”, то для визначення рівня сформованості знань про такий первинний образ пізнавально-рефлексивного компонента нами обрану для аналізу результатів лише шкалу опитувальника “самоповага”. Ця шкала, на думку А. Бодальова та В. Століна [22], характеризує такий аспект самосвідомості особистості, який емоційно та змістовно об’єднує віру у власні сили, здібності, самостійність, здатність контролювати своє життя і бути послідовним у розумінні самого себе [22, с. 346]. Саме ця характеристика, на нашу думку, й буде свідчити про початок переживання усвідомлених старшокласником знань про себе як майбутнього професіонала.

Діагностичними методами дослідження сформованості показників емоційно-ціннісного компонента нами обрано методику “Карта інтересів” (див. дод. А. 2) і методику “Моя самооцінка” (див. дод. А. 3). Обґрунтуємо такий вибір, спираючись на розроблену С. Крягжде [115] інструментальну концепція професійних інтересів. В цій концепції головною характеристикою категорії “інтересу” вченим обрано стимуляцію вибіркової активності особистості. При цьому на найнижчих рівнях розвитку інтересів їх спонукальну функцію, доводить С. Крягжде, слід шукати в генетично запрограмованих властивостях індивіда, завдяки яким він вибірково засвоює соціальні впливи. Тобто початкові фази зародження інтересу спираються на орієнтаційні рефлекси, на мимовільну увагу, які є природженими властивостями індивіда. Це перший етап виникнення ситуативного інтересу [115, с. 8 – 12].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/528298.html