Особливості формування капіталу підприємств торгівлі

Основним завданням сучасного етапу економічних перетворень, що відбуваються в торгівлі, є створення сприятливих умов для ефективної господарської діяльності підприємств галузі. Досягнення цієї мети передбачає як удосконалення законодавчого, фінансового, податкового середовища, в якому функціонують торговельні підприємства, так і потребує кардинального покращення роботи самих підприємств в умовах ринкових відносин.

Торгівля є особливою діяльністю людей, що пов’язана зі здійсненням актів купівлі-продажу, і являє собою сукупність специфічних технологічних і господарських операцій, спрямованих на обслуговування процесу обміну [2]. Відокремлення торгівлі в окрему галузь економіки пов’язано із суспільним розділом праці й виділенням торгового капіталу як частини промислового капіталу, що обумовлено прагненням до більш ефективного використання наявних ресурсів.

Торговельне підприємство розглядається як форма комерційного підприємництва [58]. Так, відповідно до законодавства України під підприємництвом розуміється „...самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку” [59, с.28]. Як бачимо, цим критеріям у повній мірі відповідає господарська діяльність торговельних підприємств.

Але разом з тим, необхідно враховувати, що комерційна діяльність підприємств торгівлі має ряд характерних особливостей. Ці особливості, перш за все, містяться у виконанні торгівлею специфічних функцій, які визначені її сутністю як форми товарного обігу. Так, найважливішими функціями торгівлі є реалізація виробленої споживчої вартості (тобто товарів); доведення товарів від виробництва до споживання методом їх купівлі та наступного перепродажу, з виконанням при цьому низки операцій з продовження процесу виробництва в сфері обігу (таких як транспортування, зберігання, додаткова доробка, сортування, фасування); підтримка балансу між пропозицією і попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині обсягу й асортименту продукції, що виробляється; зменшення витрат обігу у сфері споживання шляхом удосконалення технології продажу, розширення інформаційних послуг; маркетинг, розробка товарів, проведення досліджень ринку, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу тощо [2, 60-62].

Таким чином, у системі галузей економіки торгівля є особливою ланкою, яка зв’язує виробників і споживачів продукції, що обумовлює відмінність торговельних підприємств від підприємств інших галузей. Для галузі торгівлі характерно максимальне використання ринкових і фінансових механізмів, за яких самостійність підприємств у здійсненні торговельно-виробничого процесу відповідно до попиту споживачів є найбільшою.

Фінанси сфери обігу, до якої відносяться підприємства торгівлі, організуються на тих самих принципах, що й фінанси в цілому. Так, фінанси торгівлі являють собою систему „экономических отношений, посредством которых осуществляется формирование, распределение и использование денежных средств” [58, с.229]. Але в цьому процесі існують деякі відмінності.

Дійсно, за ринкових відносин існування та розвиток фінансових ресурсів обумовлено кругообігом товарно-грошових відносин у вигляді двох фаз, перша з яких пов’язана з рухом товарів (тобто їх купівлею), а друга – з рухом грошових коштів (реалізацією товарів у роздрібній торгівлі) [58]. Такому кругообігу коштів сприяють саме підприємства торгівлі. Так, при реалізації товарів і послуг, вони з суми виручки грошових коштів відшкодовують купівельну вартість і витрати обігу та отримують відповідний дохід. Надалі, при використанні доходів підприємства формують грошові фонди для оплати поточних витрат і фінансування капітальних вкладень, здійснюють обов’язкове відрахування до позабюджетних фондів і платежі до бюджету у вигляді податків і фінансових санкцій. Таким чином, уся діяльність підприємств галузі здійснюється за допомогою реального потоку грошових коштів. Отже, фінансові ресурси підприємств торгівлі виступають матеріальними носіями їх фінансових відносин і призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат та економічного стимулювання персоналу.

Специфіка, пов’язана зі специфікою економічних відносин у сфері обігу, у свою чергу впливає на організацію фінансової діяльності та формування капіталу торговельних підприємств.

Підприємства торгівлі обслуговують стадію суспільного виробництва, яка називається обміном, а підприємства матеріальної сфери виробництва, в основному, опосередковують стадію розподілу і перерозподілу національного доходу. Тому, головна особливість капіталу сфери обігу полягає в галузевій специфіці її підприємств, яка міститься в тому, що вони не беруть участь у створенні вартості та в її початковому розподілі. Але сьогодні в Україні на формування капіталу торговельних підприємств впливає не лише специфіка сфери обігу, а й процеси становлення ринкових відносин, що також визначає певні особливості формування й використання ними капіталу порівняно з іншими галузями економіки.

Раніше ніж перейти до дослідження процесу формування капіталу в підприємствах торгівлі в Україні, зупинимося на специфіці цього процесу в економічно розвинутих країнах.

Формування капіталу підприємств різних країн характеризується певними відмінностями та залежить від особливостей їх історичного й соціально-економічного розвитку. Серед різних форм фінансування, які характеризують ці відмінності, виділяють дві основні [33, 63]. Перша форма, характерна для США і Канади, передбачає наявність потужної системи фінансових посередників (таких як ощадні банки, приватні пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які подають масований попит на довгострокові облігації фірм. Друга форма характерна для країн, де діяльність фірм пов’язана з великими банками (Японія та більшість країн Європейського союзу), тому більшу частину позикових коштів фірм становлять банківські кредити та позики.

В останні десятиріччя відбувається процес „розмивання” економічною та фінансовою інтеграцією національних особливостей системи приватних фінансів. Більше значення в сучасній теорії надається базовій пропорції фінансової структури – співвідношенню між власним і позиковим капіталом фірми.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/533414.html