Процес розширення  масштабів  соціальної  сфери в  Україні є  динамічним і здійснюється протягом усього періоду розвитку нашої держави. Одним із ключових її  секторів  є  загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування від нещасного випадку  на  виробництві,  оскільки  ним  передбачена  підтримка та захист найбільш активної й працездатної  частини  суспільства,  а  саме  осіб, які створюють матеріальні та нематеріальні блага, призначення яких полягає у споживанні суспільством у цілому. А отже, дослідження проблем даного інструменту спрямоване на встановлення прогалин у реалізації прав застрахованих осіб, механізмах фінансування Фонду соціального страхування України та пошуках можливостей їх вирішення.

Точки зору експертів щодо шляхів вирішення існуючих проблем та механізмів вдосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві становлять широкий спектр – від змін окремих елементів, до перегляду бачення основоположних принципів функціонування даного інституту.  Існують радикальні позиції щодо скасування соціального страхування взагалі. Все це є наслідком відсутності в Україні єдиної доктрини загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка би надала наукове обґрунтування напрямків та можливостей подальшої еволюції даного правового інституту в залежності від встановлених розмірів заробітної плати, податкової системи, демографічного стану тощо. За таких умов важливою є наукова розробка

системи проблем та рекомендацій щодо їх вирішення, оскільки соціальне страхування є одним із найважливіших інструментів, що  має  безпосередній вплив на соціальний та фінансовий стан працездатної частини населення.

На протязі усіх років незалежності, соціальна політика України так і не знайшла свого формування у якості цілісної комплексної стратегії, тож такі інститути як загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування  від  нещасного випадку на виробництві фактично існують у вигляді різноманітних видів недостатньо обґрунтованих та  фінансово  підкріплених  виплат,  пільг тощо. Кількість та складність  проблем  соціальної  сфери,  є  фактично незмінною, оскільки розв’язання одних може призвести до  виникнення  інших.  Їх вирішення є нагальною необхідністю, оскільки соціально-економічний стан нашої держави вимагає віднесення таких питань  як  загальнообов'язкове державне соціальне страхування від  нещасного  випадку  на  виробництві  у число пріоритетних. Дослідження проблем даного інституту дозволить за допомогою застосування наукових підходів встановити найслабкіші елементи досліджуваного механізму та сформулювати пропозиції щодо їх подолання.

Також варто звернути увагу на безперервну трансформацію

вітчизняного законодавства, у тому числі під впливом вимог Європейського Союзу. Не зважаючи на постійну зміну основних параметрів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, зрозумілим є те, що низка законодавчих приписів вимагають коригування і в подальшому. Дана проблематика актуалізується з огляду на те, що чимало профільних досліджень постійно втрачають свою актуальність з причини прийняття відповідних змін до законодавства. Тому, регулярне прийняття змін до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування»  [106]  й  важливість  досліджуваного інституту у комплексі формують актуальність дослідження питання проблем загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та пропозицій щодо їх вирішення.

Необхідно відмітити, що проблеми досліджуваного інституту переважно залишаються поза увагою вітчизняних науковців. Коло вчених, які  в  тій  чи іншій мірі у своїй науковій практиці здійснювали дослідження проблем загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві є невеликим: В. О. Безугла,  М.  І. Боднарук, О. О. Гаврилова, Д. М. Загірняк, О. Д. Заруба, О. П. Коваль, Д. М. Кравцов, С. О. Кропельницька, О. В. Москаленко, С. С. Осадець, Н. В. Приказюк, С. М.   Прилипко, Б. І. Сташків, Л. П. Шаповата, С. А. Шимків та інші. Проте, дане питання комплексно розглядається переважно у  роботах  вчених-економістів,  що в свою чергу вказує на  необхідність  проведення  його  ґрунтовного  вивчення та аналізу із правової точки зору.

Сучасний соціально-економічний стан нашої держави характеризується низкою гострих проблем, які безпосередньо впливають на якість життя населення: невідповідність рівня заробітної  плати  необхідним  базовим витратам, суттєва диференціація  доходів  різних  соціальних  груп,  низький рівень соціального забезпечення категорій громадян, які цього потребують, погіршення екології і, як наслідок, середньої тривалості життя, підвищення пенсійного віку тощо [102, с. 58; 91, с. 3-4]. Кожна із наявних проблем має безпосередній  вплив  на  інститут  загальнообов'язкового  державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

За сучасних умов у  науковій  літературі  все  частіше  зустрічаються позиції, згідно яких в умовах запровадження глобалізаційного напрямку зовнішньої політики України, в нашій державі мають вживатись заходи щодо скорочення соціальних програм та зменшення соціальних видатків, пошуку альтернативних механізмів  страхування  працівників,  що  зумовлено  політичною, соціальною та економічною кризою останніх років  [157,  с.  255;  144, с. 199]. Проте, на сьогодні Україна все ще не готова до реалізації програм соціального страхування, використовуючи державні та недержавні інституції. Якщо у  європейських  країнах  звичним  є  розуміння  соціальної відповідальності як власної відповідальності кожного індивіда за зроблений

ними вибір, то для України характерним є застаріле радянське розуміння виключної соціальної відповідальності  держави.  Тому,  трансформація соціальної відповідальності держави у соціальну відповідальність індивіда є можливою виключно за умови  складних  довготривалих  перетворень,  що будуть здійснені у стратегічній перспективі. У короткотривалому аспекті можливим є лише подолання існуючих прогалин та оптимізація як системи державного страхування у цілому, так і загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві передусім. За таких умов необхідним є встановлення та науково обґрунтоване  вирішення  таких проблем.

Велика кількість  недоліків, виділених вітчизняними дослідниками, на сьогодні вже знайшли своє вирішення на практиці та у вітчизняному законодавстві. Наприклад, в економічній літературі  поширеною  є  дискусія щодо реорганізації діючого Фонду  соціального  страхування  з  тимчасової втрати працездатності у Фонд загальнообов’язкового державного медичного страхування України і покладання додатково на останній  обов’язків фінансування надання медичних послуг населенню  [121,  с.  106–107;  157,  с.  255]. Проте, на сьогодні Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вже реорганізовано в Фонд соціального страхування України, тому існуючі у науковій літературі позиції потребують переосмислення та формулювання нових, актуальних висновків.

Аналіз правової доктрини засвідчив, що наявні дослідження питання проблем загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та пропозицій щодо їх вирішення можна умовно розподілити на чотири  групи:  1)  дослідження  вчених-економістів  [28, с. 12-18; 66, с. 80-84; 102, с. 57-60]; 2)  дослідження, висновки  в  яких  на  сьогодні не в повній мірі є актуальними, або взагалі  втратили  актуальність  в силу прийняття змін до вітчизняного законодавства вже після  публікації  вченими своїх робіт [121, с. 106–107; 157, с. 252-256]; 3) зроблені вченими у тематичних дослідженнях висновки, які можна віднести до переліку проблем

загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві [157, с. 252-256]; 4) дослідження проблем соціального страхування у  цілому  [144,  с.  199;  91].  Тобто,  є  підстави  зробити узагальнення про те, що наявні на сьогодні прогалини у досліджуваному інституті не є дослідженими належним чином, що вкотре підтверджує актуальність даної теми.

На підставі здійсненого аналізу наукової літератури, варто зробити висновок, що існуючих концепцій не вирішених на сьогодні проблем є не так багато. Зробимо припущення, що законодавець при розробці змін до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування керувався науково-обґрунтованими висновками і врахував деякі з них.

Звертаючись до аналізу проблем загальнообов'язкового державного соціального страхування, висвітлених у правовій доктрині,  та  які  можна віднести до сфери, пов’язаної із виникненням нещасних  випадків  на виробництві, досить вдалий перелік виділяє Н. В. Приказюк. З точки зору дослідниці, важливими проблемами соціального страхування в Україні, які, відмітимо, характерні для даного інституту і на  сьогодні,  є:  1)  проблема внесків загальнообов’язкового  державного  соціального  страхування  –  зокрема у частині недостатності коштів для покриття існуючих потреб; 2)  зростання  рівня безробіття; 3) тінізація  трудових відносин; 4)  непрозорість соціальної допомоги і пільг [102,  с. 58-59]. У цілому такий перелік є вдалим, не зважаючи  на те, що з  моменту  здійснення  дослідницею  дослідження,  інститут соціального страхування зазнав змін, тому кожна прогалина на сьогодні може мати інакшу форму. Погодимось із виділенням вченою проблем недостатності коштів  загальнообов’язкового  державного   соціального  страхування, безробіття та наявності в державі тіньових трудових відносин. Перш за все, нестача коштів у Фонді соціального страхування України  не  є  новою проблемою та фактично присутня на  протязі  усього  періоду  існування  інституту загальнообов'язкового державного соціального страхування в нашій державі. Вона не є характерною виключно для сфери нещасних випадків на

виробництві, проте має суттєвий негативний вплив і на неї також, оскільки основним джерелом наповнення Фонду соціального страхування України є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, відповідно за рахунок  цих коштів здійснюється  надання  матеріального  забезпечення,  страхових виплат та соціальних послуг. Проте,  низький  рівень заробітної плати  в  Україні та такі фактори, як безробіття та наявність в державі тіньових трудових  відносин, не дозволяють Фонду наповнюватись достатньо для належного фінансування усіх  передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [106] напрямів.

Виділення останньої проблеми загальнообов'язкового державного соціального страхування -  вдосконалення  системи  адресної  соціальної допомоги та пільг, з огляду на їх непрозорість, малоефективність, соціальну несправедливість та фінансову невиправданість, є спірним саме у контексті досліджуваного напряму соціального страхування. Дану проблему вчена роз’яснює з огляду на можливість поділу сімей, які отримують соціальну допомогу з огляду на тих, які її потребують,  та  тих,  що  не  потребують.  Вченою запропоновано  виплачувати  соціальну  допомогу  виключно  особам, чий рівень добробуту є нижчим фіксованої суми [102, с. 59]. Проте, даний недолік не може бути віднесено до сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування від  нещасного  випадку  на виробництві в  першу чергу з тієї причини, що рівень добробуту ніяким чином не може мати вплив на можливість настання  нещасного  випадку  на  виробництві.  Якщо  особа офіційно працевлаштована та нею і її роботодавцем у встановлені строки сплачуються страхові внески, при настанні  страхового  випадку вона має право на компенсацію чи іншого роду допомогу, передбачену законодавством про загальнообов’язкове соціальне страхування.

Отже,    проаналізувавши    позицію    Н.     В.     Приказюк     щодо   проблем

загальнообов'язкового  державного  соціального  страхування,   зробимо висновок   про    те,   що    не   усі    вони   є   характерними   для   сфери настання