Початковий етап (або етап невідкладних слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів). Основна спрямованість етапу – інтенсивний пошук, виявлення та закріплення доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів. На цьому етапі проводиться основна робота по розслідуванню тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Дії слідчого та оперативних працівників характеризуються максимальною оперативністю, а у більшості випадків й невідкладністю.

Розглядаючи особливості діяльності правоохоронних органів на початковому етапі розслідування кримінальних правопорушень аналізованого виду, необхідно відзначити, що вони будуються в залежності від обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Така діяльність може бути впорядкована та являти собою алгоритм дій в залежності від певних умов. Зрозуміло, не можна передбачити заздалегідь усі можливі варіанти таких дій, так як умови по своїй природі не постійні, але слід виходити з типових слідчих ситуацій [¹⁷⁹, с. 22].

Вибір напряму та програми розслідування багато в чому залежать від вихідної слідчої ситуації, що складається на момент внесення відомостей до ЄРДР. Алгоритм дій слідчого з розслідування тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, виглядає наступним чином: оцінка вихідної слідчої ситуації; висування версій за основними обставинах розслідування події; постановка тактичних завдань та планування початку розслідування;

¹⁷⁹ Особенности расследования тяжких преступлений (руководство для следователей) / под ред. Б. П. Смагоринского, А. А. Закатова. Волгоград, 1995. 92 с.

планування та проведення окремих слідчих дій й тактичних операцій по перевірці версій й вирішення поставлених задач.

Практичній діяльності слідчого, проведення їм процесуальних, організаційно-підготовчих, розшукових та інших дій, як правило, передують аналіз вихідних даних та оцінка конкретної ситуації у кримінальному провадженні з подальшим прийняттям відповідних рішень.

На даний час у криміналістичній науці з приводу змісту поняття типових слідчих ситуацій існують різні точки зору. Прагнення всебічно визначити це поняття зумовило появу в юридичній літературі різних за змістом дефініцій, які неодноразово піддавалися науковому аналізу.

Так, наприклад, А. Н. Колесніченко, вважає, що «під слідчою ситуацією прийнято розуміти певне положення у розслідуванні злочинів, що характеризується наявністю тих чи інших доказів та інформаційного матеріалу, й виникаючими у зв’язку з цим завданнями по їх збиранню та перевірці» [¹⁸⁰, с. 59].

На думку А. М. Васильєва, під слідчою ситуацією необхідно розуміти

«хід та стан розслідування, сукупність встановлених або тих які підлягають встановленню обставин, значення й складність тих і інших завдань розслідування на даний момент, з чого, так би мовити «на виході» створюється уявлення й висновки про подальший перебіг розслідування та його першочергові завдання» [¹⁸¹, с. 25].

В. Є. Корноухов, у свою чергу, відносить слідчу ситуацію до однієї із закономірностей, властивих процесу розслідування. «Під слідчою ситуацією,

- пише він, слід розуміти об’єктивно повторюване положення у процесі розслідування, обумовлене фактичними даними, яке визначає процес виявлення,    збирання    доказів.    Типові   слідчі   ситуації    визначаються  з

¹⁸⁰ Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: учеб. пособие. Харьков: Юрид. ин-т, 1985. 93 с.

¹⁸¹ Васильев А. Н. Следственная тактика: учеб. Москва: Юрид. лит., 1976. 200 c.

урахуванням етапів розслідування, що у більшій мірі конкретизує процес виявлення, збирання доказів» [¹⁸², с. 93].

На наш погляд, найбільш точне та повне визначення розглянутої дефініції було дано Р. С. Бєлкіним. Він вважає, що умови, сукупність яких становить слідчу ситуацію, формуються під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів, у числі яких слід виділити об’єктивні та суб’єктивні компоненти. До об’єктивних компонентів віднесено: наявність і характер наявної у розпорядженні слідчого доказової та орієнтуючої інформації про подію злочину, його місце, час, обстановку, спосіб вчинення, потерпілих і осіб, що його вчинили; слідову картину злочину; наявність потенційних джерел доказової інформації і носіїв орієнтуючої інформації; наявність у розпорядженні слідчого необхідних сил, засобів розслідування і можливостей їх використання у той чи інший момент досудового розслідування. До суб’єктивних компонентів змісту слідчої ситуації віднесено: внутрішній (психологічний) стан слідчого під час розслідування злочину, рівень його професійних знань, умінь, навичок (процесуальні дії, що обирає суб’єкт розслідування, значною мірою визначаються саме виходячи з його професійного досвіду та інтуїції); наявність комунікативного контакту слідчого з іншими учасниками провадження; соціально-психологічні характеристики потерпілих, свідків, потенційних підозрюваних, які можуть вплинути на формування їх позиції у кримінальному провадженні; наявність протидії розслідуванню з боку підозрюваного, а в деяких випадках - і з боку свідків і потерпілих; наявність помилок у прийнятих рішеннях і процесуальних   діях   слідчого,   прокурора,   слідчого   судді,   оперативних

¹⁸² Корноухов       В. Е.:        Криминалистическая       характеристика       преступлений.

Криминалистическая характеристика преступлений. Сб. науч. тр. М., 1994. 184 с.

працівників та їх наслідки; інші непередбачувані дії осіб, які беруть участь у провадженні [¹⁸³, с. 68-69; ¹⁸⁴, с. 9].

У загальному вигляді слідчі ситуації при тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, можна розділити на дві групи:

1. слідчі ситуації, що характеризуються наявністю або відсутністю відомостей про особу злочинця:

а) у розпорядженні слідчого є відомості, що, прямо або побічно, вказують на особу заподіювача шкоди (65% випадків). Джерелом таких відомостей можуть бути очевидці, свідки, які мають відомості про злочинця, пояснення самого потерпілого при житті, залишені злочинцем речі. Розслідування у цьому випадку пов’язане з доведенням обставин вчинення злочину;

б) у розпорядженні слідчого відсутні відомості, що вказують на особу заподіювача шкоди (35%). Розслідування у такому випадку доцільно проводити за напрямом встановлення механізму даного злочину й розробки зв’язку «механізм злочину – особа злочинця».

1. слідчі ситуації, що характеризують обстановку вчинення злочину. Вони різняться в залежності від того, у якому місці злочин було вчинено (за місцем проживання потерпілого, у публічному місці або на відкритій місцевості) та в який час (денний, нічний):

а) у разі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за місцем проживання потерпілого найбільш вірогідною буде версія про вчинення злочину особою з близького оточення потерпілого (як показує аналіз судово-слідчої практики, у 83% випадків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за місцем проживання потерпілого винними виявлялися особи з числа його родичів або знайомих). На користь цієї версії може свідчити обстановка вчинення злочину. Так,

¹⁸³ Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. М. : Юрид. лит., 1987. 272 с.

¹⁸⁴ Загородній І. В. Розслідування злочинів, пов’язаних із нанесенням тілесних ушкоджень: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза». Одеса: Одеськ. держ. ун-т внутр. справ, 2018. 20 c.