Нотаріальні акти як потенційні докази в цивільних справах

Розглядаючи класифікацію доказів у цивільних справах ми мусимо передбачати, як кваліфікуватимуться нотаріальні акти, що надаватимуться суду заінтересованими особами на підтвердження тих чи інших обставин, які необхідні для розгляду справи [171]. Так, загальновизнаним серед процесуалістів є поділ доказів: на первинні і похідні; прямі та побічні;  особисті і речові. 

Тому проаналізуємо, як будуть сприйматися докази, створені в нотаріальному процесі, якщо законність і обґрунтованість того чи іншого нотаріального провадження викличе сумнів у достовірності або перед судом постане питання про визнання нотаріальної дії такою, що  незаконно вчинена.

Так, О.А.Логінов виділяє: «За процесом формування даних про факти докази класифікуються на первинні та похідні. Первинні докази (першоджерела) формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від носія інформації. Наприклад, первинними письмовими доказами є оригінали документів. Похідні лише відтворюють (копіюють) дані, одержані від інших джерел, тобто формуються під впливом опосередкованих джерел. Наприклад, похідними є копії документів, показання свідків зі слів інших осіб тощо. Похідні докази відображають обставини не безпосередньо, а опосередковано. При використанні похідних доказів підвищується ймовірність неправильного встановлення фактів, тому вони потребують більш старанної перевірки» [92].

Наведена позиція цікава для ґрунтовного аналізу, оскільки в ній закладена істотна неузгодженість. Увагу слід звернути на положення про те,що первинні докази (першоджерела) формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від носія інформації. В наведеній цитаті, на нашу думку, некоректно сприймати вплив фактів на докази, оскільки поняття «факт» в авторському сприйнятті асоціюється з певною юридичною обставиною, яка була встановлена судом. Дана гіпотеза повністю запозичується з ЦПК, де передбачені повноваження суду з встановлення юридичних фактів. Тому здається більш коректним називати не юридичні акти, а юридичні обставини і саме їх пов’язувати з доказами. Дійсно, юридичні обставини можуть здійснювати вплив на пам’ять свідків, але докази «не формуються» під їх впливом. Формують докази люди і чим більше в них кваліфікації, тим більш обґрунтованою буде їх позиція в справі. Тому в справі можуть бути застосовані різні докази, що залежатиме від кваліфікації учасників та реальних обставин, оскільки докази буває важко знайти або зберегти тощо. Ці положення і впливають на те, які докази особи здатні надати суду на підтвердження тих чи інших обставин: первинні або похідні, однак, більший вплив на свідомість здійснюватимуть первинні докази, що й оцінюватиме суд  при ухвалені у майбутньому судового рішення.  

Сприймаючи ж первинні докази у контексті нотаріального процесу автор вважає за необхідне виділяти ті з них, які безпосередньо пов’язані з результатом діяльності нотаріуса та суб’єктів, які брали участь в нотаріальному процесі. Тобто у разі вчинення нотаріального провадження з посвідченню будь-якого договору первинними можуть вважатися лише ті з доказів, які були створені в присутності і за участі сторін договору. Наприклад, ті документи, в яких розписуються сторони договору є первинними щодо всіх інших, а внесення відповідних відомостей у реєстри, в яких особи не розписуються, є похідними так само як і копії та дублікати документів. Так, внесення відомостей в реєстр і складання звіту використання спеціальних бланків документів в книзі обліку витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України [115] здійснюється нотаріусом, але вже за відсутності особи. Отже, щодо вчинюваного нотаріального провадження відповідні відомості про облік спеціальних бланків документів є похідними, але ці ж самі відомості є первинними, коли питання постає про законність діяльності нотаріуса в контексті витрачання ним відповідних бланків, ведення діловодства, коли здійснюватиметься відповідна перевірка тощо. 

Таким чином, важко погодитися з тим, що у нотаріальному процесі «похідні лише відтворюють (копіюють) дані, одержані від інших джерел, тобто формуються під впливом опосередкованих джерел» [92]. Нотаріальний процес як комплексна галузь права має властиві йому правовідносини: процесуальні та адміністративні, а останні спрямовані на контроль за діяльністю нотаріусів в сфері оподаткування їх діяльності, законності вчинення тих чи інших проваджень, а також дотримання правил ведення нотаріального діловодства [120] тощо.

Звідси випливає, що в нотаріальному процесі мають формуватися і забезпечуватися не тільки докази правильного застосування процесуальних норм в процесуальних актах, а й докази, які орієнтовані на адміністративні органи, що здійснюють контроль за діяльністю нотаріусів.

М.К. Треушніков вважає: «Для виявлення особливостей окремих доказів вони класифікуються за видами. За характером зв'язку фактичних даних (змісту доказів) з фактами, які підлягають встановленню (з фактами, які підлягають доказуванню), докази поділяються на прямі і побічні. Прямі докази більш вагомі для пізнання, оскільки вони дають можливість зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню. Побічні — характеризуються численністю зв'язків з фактами, які підлягають встановленню, тому в процесі пізнання дають можливість зробити декілька вірогідних висновків про них. Отже, в доказовій діяльності, в процесі пізнання істини вони спричинюють труднощі» [148].

Автор вважає, що даний вид класифікації доказів в цивільному процесі є специфічним, тому прямого застосування в нотаріальному процесі він не повинен мати через те, що мусить бути тісно пов’язаним з предметом доказування в цивільній справі. Предмет доказування формується, як правило, позивачем і уточнюється в судовому засіданні, залежно від правової позиції відповідача. В нотаріальному процесі на відміну від цивільного застосовуються, за загальним правилом, лише прямі(безспірні, офіційні) докази, а на підставі побічних доказів нотаріус не вправі встановлювати відповідні факти. Наприклад, коли до нотаріуса звернеться уповноважена на підставі довіреності особа і буде просити встановити факт, що довіритель є живим, оскільки він з ним тільки що спілкувався по телефону і може з’єднати з ним нотаріуса. Але  не зважаючи на зміст повноважень і навіть певну довіру до уповноваженої особи нотаріус не вправі вчиняти таку нотаріальну дію за відсутності особи щодо якої слід встановити факт що вона є живою.

Однак, можна прогнозувати, що доволі часто в судових справах питання постає про скасування нотаріального акту та підставами для скасування можуть слугувати не стільки його недоліки, скільки пов’язані з вчиненням нотаріального провадження обставини: стан відчужувача, недійсність довіреності, відсутність згоди іншого співвласника тощо, які будуть мати свій предмет доказування і відповідні прямі або побічні докази. Наприклад, якщо підпис особи в нотаріальному акті виконаний «тремтячою рукою», то це положення може сприйматися як страх або погане самопочуття тощо. Оригінал нотаріально посвідченого правочину може слугувати основним джерелом отримання необхідного доказу - підробки підпису особи на ньому, а побічним – підробка підпису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Прямим доказом підробки підпису особи на документі має слугувати висновок експерта.

Тому лише при визнанні нотаріально посвідченого правочину внаслідок його невідповідності вимогам законодавства останній може слугувати безпосереднім доказом, наприклад, відсутність підпису на документі, а в певних випадках, коли нотаріус посвідчив договір відчуження об’єкту нерухомості без відповідної державної реєстрації права власності – відсутність печатки на оригіналі договору тощо.

Цікавою з цього приводу є позиція О.М. Лазько, яким обгрунтовано випадки необхідності подання заяви про підробку засобу доказування. Необхідним таке подання заяви є лише для того, щоб спростувати викладені у аутентичному акті факти, які посвідчила чи засвідчила посадова особа. Заява про підробку не вимагається з метою оспорювання якостей посадової особи або свідків чи підпису посадової особи» [90].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37937.html