Бухгалтерське відображення діяльності туристичного оператора

Питання обліку в підприємствах туристичної галузі є дуже актуальним. Це пояснюється суттєвою різницею відображення господарських операцій в обліку туристичними операторами та туристичними агентами. Порядок здійснення туристичної діяльності в Україні регламентується Законом України “Про туризм”, та й рядом інших законодавчих актів, які постійно змінюються та тягнуть за собою зміни як в сфері туризму, так і в майже усіх сферах економіки. Така ситуація постійно вносить ті чи інші корективи в туристичну діяльність, що викликає необхідність змінювати систему обліку на підприємствах туризму з метою найповнішого відображення фінансово-господарської діяльності. Тому виникла необхідність в систематизації існуючих підходів щодо відображення в бухгалтерському обліку господарської діяльності туристичних операторів.

Питаннями бухгалтерського відображення господарської діяльності туристичного оператора займалися такі вчені, як: З.А. Балченко [7], Н.О. Гура [59], Н.Б. Рошко [179], Т. Саєнко [180], І. Єгорова [70], Н.М. Петрова [159] та інші.

Недослідженими залишилися питання методики ведення бухгалтерського обліку туристичним оператором.

Вважаємо за доцільне розглянути особливості формування облікової політики туристичних підприємств, оскільки від цього буде залежати не тільки сукупність способів ведення обліку, але й вибір методики обліку, яка дає змогу використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя.

На організацію та функціонування системи бухгалтерського обліку як основного джерела інформації для управлінських цілей здійснюються значні впливи з боку управлінського персоналу. В умовах приватної власності цілі і завдання бухгалтерського обліку можуть визначатися з урахуванням внутрішніх суб’єктивних мотивів і цілей власника капіталу та керівництва суб’єкта господарювання [231].

Туристичні підприємства, керуючись законодавством про бухгалтерський облік, нормативними актами органів, регулюючих бухгалтерський облік, самостійно формують свою облікову політику, виходячи зі своєї структури, галузі туризму і інших особливостей діяльності [35].

Облікову політику для цілей бухгалтерського обліку та для цілей оподаткування розробляє головний бухгалтер підприємства, а затверджує – керівник та оформляють організаційно-розпорядчим документом - наказом чи розпорядженням. Основні положення облікової політики, які підприємства мають право обрати самостійно наведено у Додатку П.

Облікову політику для цілей оподаткування організація має право змінювати щороку, якщо вона прийшла до висновку, що доцільніше використовувати інший метод обліку [214, с. 16-17].

Отже, як бачимо, деякі способи списання певних об’єктів, нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку значно відрізняються причому як в Росії, так і в Україні. Тому, з метою уникнення розбіжностей та плутанини, краще всього розробити єдину облікову політику і для бухгалтерського, і для податкового обліку. Крім того, необхідно зазначити, що туристичні підприємства керуються у своїй діяльності положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, тобто окремих нормативних документів державою не розроблено.

У процесі туристичної діяльності створюється туристичний продукт – заздалегідь розроблений комплекс туристичних послуг, що об’єднує не менше двох таких послуг реалізовуваних за певною ціною. До складу турпродукту входять послуги з перевезення, розміщення туристів та інші послуги (організація відвідування об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізація сувенірної продукції тощо) [146, с. 3].

Притаманність туристичній індустрії досить специфічних рис зумовлює особливості в обліковому відображенні туристичної діяльності. Рошко Н.Б. [178] пропонує згрупувати ці особливості за такими ознаками:

1. пов’язані з розмірами підприємства (і можливістю застосування спрощеної форми обліку);
2. пов’язані з особливостями визнання доходу (на дату надходження коштів або за датою закінчення туру);
3. пов’язані з особливостями обліку витрат (невеликі туристичні фірми можуть вести облік тільки на рахунках 23 або лише класу 8, а турбази, будинки відпочинку використовують рахунки 92 і 93);
4. обумовлені особливостями оподаткування тощо.

Перераховані особливості звичайно впливають на процес бухгалтерського відображення. Але вони не стосуються безпосередньо туристичних підприємств, оскільки розмір підприємства, облік витрат з використанням 9 або 8 класу здійснює вплив і на підприємства будь-якої іншої галузі.

Рошко Н.Б. [178] наголошує на тому, що особливості обліку туристичної діяльності обумовлюють використання специфічних рахунків На рис. 2.1 наведено запропоновані рахунки, які використовуються для відображення операцій з туристичним продуктом.

Але, в процесі облікового відображення процесів формування та реалізації туристичного продукту застосовуються такі ж рахунки як і при виробництві та реалізації готової продукції звичайного підприємства.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/542347.html