---

Методи, засоби і організаційні форми

Особистісно орієнтований підхід у навчанні розуміється як побудова відкритої особистісної взаємодії у процесі навчання, забезпечення умов для особистісного розвитку, розкриття здібностей, розуміння себе, становлення суб’єктності учня. Це передбачає звертання до суб’єктних проявів особистості та розуміння її внутрішнього світу.

До основних пріоритетів в організації вивчення комбінаторики, спрямованих на розвиток особистості учнів  потрібно віднести:

- забезпечення об’єктивної доступності й суб’єктивного розуміння учнями змісту навчального матеріалу;

- цілеспрямований розвиток семіотичної функції психіки учнів як їх загальної здатності до комунікації й основи для реалізації різноманітності;

• активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів в усіх аспектах
• забезпечення мотивації, диференціації навчання [189, с.24].

Успіх навчання значною мірою залежить від того, наскільки швидко учні опановують методи, форми і засоби пізнавальної діяльності, найбільш ефективне озброєння якими відбувається в разі її евристичного спрямування.

Відповідно до концепції, розробленої Н. Лернером та М. Скаткіним, у методі навчання провідними елементами є зміст освіти і способи його засвоєння [77; 114], на підставі чого виділяються п’ять загальнодидактичних  методів навчання. До них відносяться пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий (евристичний) і дослідницький методи. Перші два методи пов’язуються з репродуктивною діяльністю учнів, четвертий і п’ятий – із творчою, а проблемний виклад – з однією та другою в однаковій мірі.

Комбінаторна діяльність має евристичний характер. Тому в процесі конструювання занять пріоритет віддається формам, методам і засобам навчання, які дозволяють організувати продуктивну діяльність учнів. Особливої ваги набувають наступні принципи гуманістичної психології:

1. Увага до кожної ідеї учня. Вона передбачає позитивне підкріплення всіх ідей і відповідей учнів, максимальну адаптацію дітей до всіх висловлюваних ідей.

2. Створення клімату взаємної довіри, психологічної безпеки.

3. Забезпечення незалежності і самоконтролю у виборі та прийнятті рішень.

У процесі формування комбінаторних знань та вмінь вибір того чи іншого методу навчання здійснюється вчителем на основі логіко-математичного аналізу навчального матеріалу й тих навчальних завдань, розв’язання яких виступатиме дидактичною метою навчання.

Наше дослідження підтвердило той факт, що евристична орієнтація вивчення комбінаторики учнями змінює суб’єктивну оцінку ймовірності досягнення успіху, сприяє становленню впевненості у своїх знаннях і способах діяльності.

Доцільним з дидактичного погляду є застосування психологічних механізмів у методичних підходах до формування комбінаторних знань та вмінь через задачі. Більшість комбінаторних задач є творчими, тому доцільно вчити учнів до аналізу комбінаторних задач підходити з різних боків: спочатку перебирати можливі ідеї і фіксувати їх, використовуючи наочні ілюстрації; зіставляти і, не деталізуючи, прогнозувати результати найбільш плідних з них; складати план розв’язання і працювати за ним; порівнювати різні способи розв’язування; визначати найбільш раціональний з них [159]. Постійно переконуючись у тому, наскільки важливо, нехай і інтуїтивно, але передбачати результати, учні поступово виробляють у собі цю здатність, оволодівають не тільки методами і способами розв’язування, а і певною стратегією мислення: для того, щоб розв’язати задачу, вони знаходять декілька ідей, зіставляють їх, інтуїтивно передбачають, прогнозують результати, здійснюють необхідні розумові та практичні дії і, нарешті, порівнюють отримані результати [65].

Щоб розв’язування задачі не перетворювалося в самоціль, а ставало дієвим засобом навчання, засобом розвитку інтелектуальних здібностей учнів, дуже важливо приділяти увагу обговоренню знайденого розв’язання, його аналізу: виявленню недоліків, пошукам кращого розв’язання, встановленню і закріпленню в пам’яті учнів тих прийомів, які були використані в даному розв’язанні, виявленню характерних ознак можливості застосування цих прийомів.

Позитивний результат дає застосування стратегії системи КАРУС (комбінування, аналогізування, реконструювання, універсальна, випадкова підстановки), розроблену В.Моляко, як методику, що розвиває творчі здібності [140, с.59]. Умови творчих задач повинні спрямувати мислення на реалізацію стратегії комбінування, що найбільш відповідають розумовим можливостям дітей. Творчість виявляється в процесі створення чогось нового для даного суб’єкта. Творчість у тій чи іншій формі не є талантом “обраних”, вона доступна кожному. В.Моляко вважає однією з основних якостей творчої особистості прагнення до оригінальності, до нового, заперечення звичного, а також високий рівень знань, умінь аналізувати явища, порівнювати їх, стійкий інтерес до певної роботи, порівняно швидше і легке засвоєння теоретичних і практичних знань у цій галузі, систематичність і системність у роботі [140].

Евристична спрямованість комбінаторної діяльності передбачає посилення в учнів потреби в поглибленні і розширенні своїх знань щодо об’єктів вивчення. Це викликає в них необхідність доповнювати задані цілі навчання новими, що відповідає дійсно творчому рівню активності.

Цей рівень активності передбачає прагнення учнів осягнути сутність явищ, що вивчаються, прагнення застосувати нові прийоми мислення для подолання труднощів, здатність вносити елементи новизни в способи виконання учбових завдань, розв’язування поставлених задач. Творча активність викликає позитивно-емоційний стан піднесення, радість від відкриття нового.

Неабияке значення в активізації комбінаторної діяльності учнів має педагогічний оптимізм учителя. Розвиток ініціативи та творчості в учнів, довіра до їх можливостей, підтримка прагнення до самовдосконалення зміцнює в учнів віру в свої можливості.

Активність учня значною мірою залежить від того, як організована його діяльність на початку заняття. Учні вже з перших хвилин повинні бути організовані на роботу. Це можна робити по-різному: вступне слово вчителя про зв’язок теми із змістом попередніх уроків, про значущість теми уроку, цікаві історичні довідки, постановка задачі, розв’язання якої вимагає знань з теми, що розглядається, тощо [65]. 

Як показує досвід, важливим фактором спрямування комбінаторної діяльності на досягнення поставленої мети є постановка проблеми, пов’язаної  з їх життєвим досвідом. Наприклад, така задача: “Пасажир залишив речі в автоматичній камері на зберігання, а коли прийшов їх забрати, виявилось, що він забув номер. Лише пам’ятає, що номер мав числа 23 і 37. Щоб відкрити камеру, треба правильно набрати п’ятицифровий номер. Яку найбільшу кількість номерів потрібно перебрати, щоб відкрити камеру?” Учні набувають  навичок і вмінь будувати та інтерпретувати математичні моделі різного типу, співвідносити математичні методи з практичними потребами на кожному з етапів навчання. Це переконує їх у необхідності й практичній користі навчального матеріалу; а також у тому, що математичні абстракції виникають із задач, що ставить реальна дійсність .

Важливим прийомом організації комбінаторної діяльності учнів є запитання вчителя. Вони розрізняються за метою, змістом, мовним та інформаційним оформленням. Найбільш ефективними є проблемні запитання, відповідь на які не міститься у відомих учню знаннях. Але не можна їх протиставляти із запитанням, які викликають репродукцію знань. Тому доцільним є їх поєднання.

Ідея співпраці виключає авторитарність, стимулює творче використання пам’яті, сумісний пошук, глибоку віру учня у свою захищеність і право інтелектуальних труднощів – з одного боку, і віру вчителя в духовні сили своїх учнів – з іншого.

Особливістю підходу до організації комбінаторної діяльності є первинність діяльності учня, яка надає йому можливість особистої самореалізації по відношенню до фрагмента системи знань, що належить засвоєнню, входження в культурно-історичний простір з уже надбаним досвідом і результатом. Це дуже важливо, оскільки учень, який просто повторює діяльність вчителя, задану в зразках, може нічому не навчитися: важливо, щоб підключався зворотний зв’язок, рефлексія процесу і продукту особистої діяльності, яка вже відбулася, із зразками, які вводяться пізніше. Така технологія забезпечує мотивоване навчання, розвиток творчих здібностей [65, с.66].

Важливо надавати процесу формування комбінаторних знань та вмінь проблемного характеру, виробляти в учнів аналітико-синтетичні уміння, здатність до теоретичних узагальнень. Не менш важливим завданням є розвиток навичок самостійної навчальної роботи, формування умінь працювати з підручником, проявляти творчий підхід під час виконання домашніх завдань.

У процесі розв’язування комбінаторних задач слід прагнути постійно, де це можливо і доречно, враховувати важливе методологічне завдання навчання учнів математичному моделюванню, пізнавальне і світоглядне значення методу математичного моделювання. Теза про те, що математика займається вивченням математичних моделей реальних процесів, знаходить постійне підтвердження.

 

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/533967.html