Сутність та структура дослідницької компетентності викладача вищого навчального закладу

Аналіз наукової літератури щодо проблеми формування дослідницької компетентності майбутнього викладача вищого навчального закладу, здійснений у першому підрозділі дослідження, дозволив підібрати ґрунтовну джерельну базу для розкриття сутності та структури центральної категорії нашої роботи – дослідницька компетентність викладача вищого навчального закладу.

Для цього будемо триматися такої послідовності: спочатку дамо визначення категорії „професійна компетентність” як більш загального щодо поняття „дослідницька компетентність” і з’ясуємо їх співвідношення; потім визначимо поняття „дослідницька компетентність” та розкриємо її структуру. Така логіка цього підрозділу дозволить нам створити основу для визначення змісту експериментальної роботи щодо формування дослідницької компетентності майбутнього викладача ВНЗ та критеріальної основи для вимірювання ефективності її результатів.

Отже, вирішуючи перше завдання підрозділу, з’ясуємо, що ж таке „професійна компетентність”. З цією метою наведемо кілька визначень професійної компетентності вчителя чи викладача, якими послуговуються вчені в науково-педагогічних дослідженнях:

• професійна компетентність педагога – це якісна характеристика рівня оволодіння ним професійною діяльністю, що зумовлено глибоким знанням властивостей перетворюваних предметів праці, вільним оволодінням засобами виробництва й навчання, здатністю здійснювати складні види дій (Л. Тархан [180, с. 17]);
• професійна компетентність педагога вищої школи – це сукупність діяльнісно-рольових і особистісних характеристик викладача, яка забезпечує ефективне виконання ним завдань і обов’язків педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі, міру й основний критерій щодо його відповідності професійній діяльності (О. Гура [57, с. 60]);
• професійно-педагогічна компетентність – сукупність умінь майбутнього педагога особливим способом структурувати наукові та практичні знання з метою ефективного вирішення професійних завдань (М. Дяченко, Л. Кандибович [68, с. 11]);
• професійна педагогічна компетентність – поінформованість учителя про знання й уміння та їх нормативні ознаки, які необхідні для виконання цієї праці; володіння психологічними якостями, бажаними для її виконання; реальна професійна діяльність відповідно до еталонів і норм (А. Маркова [111, с. 84]);
• професійна компетентність викладача – це складне, багаторівневе утворення особистості, яке характеризується теоретичною, практичною і психологічною її підготовленістю до здійснення педагогічної діяльності відповідно до вимог та норм (Л. Шовкун [199, с. 63]).

Відзначимо, що, незважаючи на певну відмінність наведених визначень цього поняття, учені демонструють єдність думки про те, що це є здатність особистості ефективно здійснювати педагогічну діяльність. Додамо, що нам імпонує визначення професійної компетентності викладача, яке наводить у кандидатській дисертації Л. Шовкун (останнє визначення). Орієнтація на виконання педагогічної діяльності відповідно до вимог та норм у достатній мірі осучаснює усталені підходи до організації педагогічної праці з позиції стандартизації освіти, а підготовку педагогів робить більш цілеспрямованою. Мова йде про вимоги, які О. Заболотний об’єднує у дві групи

• нормативні вимоги до педагогічної діяльності (наукова; навчальна; методична; виховна; організаційна) викладача вищого навчального закладу визначаються низкою нормативних документів;
• нормативними вимогами до підготовки викладачів вищих навчальних закладів є положення освітньо-кваліфікаційної характеристики в аспекті умінь та якостей, якими мають володіти випускники магістерських програм.

Додамо, що фраза „відповідно вимог та норм” співзвучна з положеннями Національної рамки кваліфікацій, яка заснована на результатах навчання, що містять конкретно сформульовані критерії приналежності до кваліфікацій, і призначена для введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості освіти. Не зайве вказати, що в стандартах європейської професійної освіти компетентність визначається через: 1) задані навички (можливість виконувати певні індивідуальні завдання); 2) використання знань та вмінь на робочому місці на рівні встановлених вимог (стандартів) до цієї роботи; 3) здатність відповідально виконувати обов’язки й досягати запланованих результатів; 4) здатність знаходити вирішення в нестандартних ситуаціях; 5) здатність застосовувати знання й уміння в нових умовах виробничої діяльності [64, с. 96].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40292.html