Методологічні засади дослідження

Аналіз багатьох наукових джерел довів, що через різноманітність підходів до розвитку функцій можна стверджувати – методологічні засади дослідження взаємозв’язків ДКІ, насамперед повинні будуватись на підґрунті загальнонаукової методології. За логікою, враховуючи тематику, мету, завдання дослідження, найбільш доцільно використати наступні загальнонаукові підходи до пізнання: системний, діяльнісний, інформаційний, когнітивний, соціокомунікативний, соціокультурний та соціопроектний. Застосування системного підходу надає можливість визначити ДКІ як систему, елементи якої взаємопов’язані внутрішньо та зовнішньо. 3гідно із системним підходом, система – це цілісність, яка є єдністю закономірно розташованих і взаємопов'язаних частин. Основними ознаками системи є:

1. наявність найпростіших одиниць – елементів, які її складають;
2. наявність підсистем – результатів взаємодії елементів;
3. наявність компонентів – результатів взаємодії підсистем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв'язками з іншими процесами;
4. наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;
5. наявність певного рівня цілісності, ознакою якої є те, що система завдяки взаємодії компонентів одержує інтегруючий результат;
6. наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об’єднують компоненти та підсистеми як частини в єдину систему;
7. зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища [187].

Загальними характеристиками системи є цілісність, структурованість, функціональність, взаємозв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, цілеспрямованість, самоорганізацію. Відповідно до цього, у роботі використано домінантні методологічні принципи, які забезпечують системну спрямованість дослідження та практичного пізнання об’єкту: цілісності, пріоритету цілого над складовими, ієрархічності, структурованості, самоорганізації, взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, за яким система має змінюватись і вдосконалюватись відповідно до змін у ньому [40]. 3 позицій системного підходу проаналізуємо бібліотечний та інші ДКІ. Системний підхід сприятиме виявленню сутності та особливостей структури, взаємозв’язків, ієрархії, цілісності розвитку, динаміки, чинників та умов функціонування досліджуваних ДКІ. У системному дослідженні об’єкт, що аналізується, розглядається як певна множина елементів, взаємозв'язок яких зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент робиться на виявлення різноманітності зв'язків і відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так і у його взаємодії із зовнішнім середовищем. Властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки специфікою його структури, особливими системотворчими, інтегративними зв'язками досліджуваного об’єкта. Це, на нашу думку є особливо цінним для досягнення мети дослідження.

Системний підхід надає змогу побудувати стратегію дослідження. Він складається з багатьох підходів, але найбільш відповідають тематиці дисертаційної роботи системно-діяльнісний та структурно-функціональний. Системно-діяльнісний підхід вказує на компонентний склад діяльності, серед яких основними є: потреба – суб’єкт – об’єкт – процеси – умови – результат. Це сприяє комплексному аналізу діяльності ДКІ як динамічних систем забезпечення взаємодії людини із зовнішнім середовищем, а також як специфічного середовища професійної, наукової, навчальної та іншої активності людини, в якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що формуються внаслідок виникнення документних потреб [40]. Тобто, у результаті своєї основної професійної діяльності у людини виникає документно-інформаційна потреба. Необхідність задовільнити документно-інформаційну потребу вимагає певних дій

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/84803.html