Організація психіатричної служби в Україні

Психіатрична допомога в Україні надається за принципами законності, гуманності, дотримання прав людини і громадянина, добровільності, доступності, але до теперішнього часу зберігає радянські принципи організації, тобто загальнодоступність, територіальність, всебічність, а також відґалуженність від загальної мережі охорони здоров’я, централізація процесу надання допомоги у великих психіатричних лікарнях, що нав'язують планування і розподіл ресурсів на користь стаціонарної ланки [116-119].

Психіатрична служба в Україні представлена:

1) швидкою психіатричною допомогою (бригади швидкої допомоги, телефони довіри);

2) амбулаторно-поліклінічною психіатричною допомогою (психоневрологічні диспансери, спеціалізовані кабінети в поліклініках, амбулаторно-поліклінічна допомога в недержавній ланці);

3) денними стаціонарами (при психоневрологічних диспансерах, психіатричних лікарнях, психоневрологічних інтернатах, центрах соціального обслуговування);

4) стаціонарною психіатричною допомогою (психіатричні та психоневрологічні лікарні);

5) захищеним житлом (психоневрологічні інтернати, пансіонати, будинки під захистом) [120].

Кожний підрозділ функціонує як автономно, так і перебуваючи в залежності один від одного.

Основне завдання стаціонарної психіатричної допомоги - лікування гострих станів, тобто госпіталізація хворого відповідно до показань, визначених у ст.13, 14 закону України «Про психіатричну допомогу», хоча госпіталізації потребують лише 25% хворих на психічні розлади [121-123]. Інші 75% лікуються амбулаторно, а, отже, основне навантаження припадає на амбулаторну психіатричну службу. Забезпеченість населення України психіатричними ліжками складає 86,4 на 100 тис. населення. А в Запорізькій області – 82,6 на 100 тис. населення [124]. На психіатричні ліжка припадає 10,7% усього ліжкового фонду МОЗ України. 96% психіатричних ліжок знаходиться в спеціалізованих закладах і лише 4% - в лікарнях загального профілю [125,126]. Після прийняття у 2000 р. Закону України «Про психіатричну допомогу» в країні скоротили 37% психіатричних ліжок. Кошти від скорочення стаціонарних ліжок були перерозподілені на збільшення фінансування амбулаторного медикаментозного лікування пільгової категорії пацієнтів [127]. Але одне з найбільш актуальних завдань вітчизняної психіатрії ще досі до кінця залишається не вирішеним. Воно пов’язане з великою кількістю хворих з тривалим, а інколи багаторічним перебуванням у стаціонарі [128]. Від 10% до 30% ліжок використовуються як медико-соціальні [129]. Часті і тривалі госпіталізації хворих вимагають значних витрат [130-133].

Амбулаторна психіатрична допомога (або соціальна психіатрична допомога) надається хворим за принципом територіальності, тобто за кожним ЛП закріплена певна дільниця, яка відповідає одному або декільком районам міста, області [134].

Амбулаторна психіатрична допомога включає в себе обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах і в порядку, передбаченому в Законі України «Про психіатричну допомогу», профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах [135]. Амбулаторна психіатрична допомога надається ЛП, відповідно до ст.12 Закону України «Про психіатричну допомогу», за усвідомленою згодою особи. Щодо неповнолітніх до 15 років та недієздатних осіб, то допомога надається за згодою обох батьків або законного представника.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/86501.html