Право в контексті культурологічного аналізу

Визначення змісту поняття "правова культура" потребує з’ясування сутності понять "культура" та "право". Зазначимо, що в різні історичні періоди визначення поняття "культура" набувало нового розвитку й поглиблення змісту, і тому сьогодні у філософії та культорології не існує єдиного тлумачення цього поняття.

Філософія вивчає культуру як форму, результат, спосіб зв'язку людини з дійсністю [235, с. 91]. Спираючись на дослідження В.Файнбурга, виокремимо наступні підходи до тлумачення такого феномену:

• культура як система символів, що забезпечує взаєморозуміння між людьми у суспільстві;
• культура як сукупність результатів – матеріальних і духовних – людської діяльності;
• культура як поєднання цінностей, зразків поведінки, еталонів діяльності; 
• культура як духовне виробництво;
• культура як накопичення технологій людської діяльності [127, с. 18].

У соціології культуру тлумачать як соціальний феномен, вивчають її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, вплив на особистісну мотивацію, правила, зразки соціальної поведінки людей. Функціональний підхід (Р.Мертон, Т.Парсонс) розглядає культуру як стабільну систему, основним елементом якої є цінності. Представники конфліктного підходу (Р.Дарендорф, Г.Зіммель, Л.Козер) тлумачать культуру як динамічну систему, основними чинниками розвитку якої є конфлікти, породжені соціальною нерівністю [235, с. 102]. У соціальному аспекті культуру визначають як цінності, переконання, зразки, норми поведінки, притаманні певній соціальній групі, певному суспільству [212, с. 95]. Це дає підстави стверджувати людинотворчу, гуманістичну сутність культури (Ф.Вольтер, Г.Гегель, Й.Гердер, Т.Гоббс, І.Кант).

Аналіз сучасних поглядів на сутність і зміст поняття "культура" дозволяє виокремити основні її функції: соціалізації (формування й виховання людини); пізнавально-інформаційну (осягнення світу шляхом узагальнення досвіду і знання); регулятивну (організація й регулювання взаємин між членами соціуму через систему моральних норм і правил); комунікативну (головний спосіб спілкування людей); аксіологічну (формування ціннісних потреб і орієнтацій); творчу (створення нових цінностей і знань, норм і правил, звичаїв і традицій) тощо [32, с. 24]. З урахуванням функціонального поля культури, можна окреслити філософські підходи, зокрема до формування правової культури.

Ми поділяємо позицію Г.Васяновича, який стверджує, що культура – це філософська категорія, яка призначена для визначення творчої діяльності особистості, спрямованої на створення, збереження, розповсюдження, обмін і використання сукупності матеріальних і духовних цінностей суспільства, які служать усебічному розвитку самої особистості [25, с. 198]. Справді, культура є людською діяльністю, що забезпечує перетворення навколишнього світу відповідно до людського задуму, але одночасно є засобом удосконалення духовного світу людини шляхом засвоєння нею загальнолюдських та національних цінностей.

Культура є соціально нормативною, а її норми – історично первинними, основою всіх інших нормативних систем: релігії, моральності, естетики, права. Право, як мораль і релігія, є інститутом культури, визначається її змістом. До числа відібраних потрапляють ті культурні норми, що мають найбільшу суспільну значущість. Отже, право, як частина соціальної культури, визначає один з її видів – правову культуру.

Право набуває в наш час особливої цінності як елемент, що врегульовує співвідношення між культурою й цивілізацією. Як глибинний елемент культури право не тільки вбирає в себе її цінності, але й реалізує основоположні вимоги та досягнення цивілізації [34, с. 5]. Право як система загальнообов’язкових норм і правил поведінки людей, що виражені в юридичних законах відповідної держави, встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, інакше кажучи – діє по колу суб’єктів, у часі та просторі, змінюється разом з розвитком суспільства, держави, політики. 

Проблема виникнення й розвитку права в системі культури зумовлена потребою врегулювання діалектичної суперечності між свободою й необхідністю, розв’язання якої спричиняє характер поведінки людини як розумної істоти у контексті об’єктивних законів природи й суспільства.  

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/183248.html