Психолого-педагогічні особливості усвідомлення молодшими школярами прав і обов’язків

У процесі формування основ правової культури молодших школярів необхідно враховувати рівень розвитку їхніх емоційних та пізнавальних процесів, психологічні особливості формування особистості в цьому віковому періоді. Слід зважати на те, що правова сфера – складний конструкт людської психіки і поведінки, в основі якого лежить правова свідомість.

Педагогіка і психологія неодноразово зверталися до аналізу природи правової свідомості, її сутнісних характеристик, механізмів формування. Зокрема, у психологічних працях І.Беха, П.Блонського, М.Боришевського, М.Гінзбурга, Д.Ельконіна, Л.Колберга, І.Кона, О.Леонтьєва, Р.Павелківа, Ж.Піаже, С.Рубінштейна, Д.Фельдштейна та ін. простежено важливі аспекти морально-правового розвитку особистості. Наукове пізнання свідомості та її правового компонента належать до важливих і складних проблем педагогічної психології.

Свідомість людини загалом і її правова свідомість зокрема є вищими формами відображення дійсності; вона постійно перебуває в розвитку, який має багато взаємопов’язаних ліній. Однією з них є розвиток правової свідомості. У широкому розумінні це поняття означає рівень суспільного осмислення правових законів, у вузькому розумінні – це прояв індивідуальної свідомості. З психологічних позицій, правову свідомість тлумачать як необхідну основу та наслідок процесу соціалізації, що забезпечує життя людини в соціальному оточенні; як комплекс регулятивних правил у контексті ціннісно-мотиваційного ставлення до буття [21, с. 31].

Правова свідомість – центральна ланка правової культури. Вона формується на основі правових знань, уявлень, переконань, поглядів, почуттів, які виражають ставлення індивіда до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом, що має, на нашу думку, вирішальний вплив на формування правосвідомості особистості молодшого школяра.

У структурі правосвідомості особистості функціонують такі блоки: правові знання; правові оцінки; правові настанови. Необхідність і обсяг правових знань індивіда зумовлені тим, наскільки він залучений до системи правових відносин. Пройшовши через свідомість особистості, правові явища викликають до себе ціннісне ставлення: оцінюються як правові знання, а також як правова дійсність з погляду цих знань. Правосвідомість може бути структурована на компоненти відповідно до виконуваних нею функцій: когнітивний (пізнавальний, інформаційний), правостворювальний (ціннісний, емоційний), регулювальний (настановний) [157, с. 154].

Досліджуючи стосункову сферу дітей молодшого шкільного віку, Д.Фельдштейн характеризує позицію "Я" у вікових межах від 6 до 10 років як "Я в суспільстві" [234, с. 135]. У цей період дитина намагається усвідомити свої соціальні ролі та посісти важливе місце в суспільному довкіллі. Розпізнавальною рисою цього періоду І.Кон вважає диференціацію "реального" й "ідеального Я", що позначається на рівні міри домагань і досягнень [114, с. 63]. Молодший школяр не усвідомлено, але міцно засвоює погляди, оцінки і навіть манери поведінки людей, які його оточують. Тобто можна говорити про дію механізму ідентифікації, який сприяє формуванню морально-правових рис характеру, системи ціннісних орієнтацій та зразків поведінки. Діти засвоюють соціально прийнятні способи задоволення своїх фізичних і духовних потреб.

Достатньо розповсюдженим є гносеологічний підхід до формування правової свідомості. Саме правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вони допомагають співвідносити свої вчинки і вчинки інших не лише із загальновідомими моральними нормами, а й з вимогами законів, коригувати свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі. Основою, на якій відбувається формування основ правової культури молодших школярів, є уявлення про права і обов’язки дітьми. Знання ними своїх прав і обов’язків розширює можливості їх реалізації, зокрема й у власних інтересах.

У правовиховній роботі з дітьми слід усвідомлювати, що формою вияву необхідності є обов’язок. Психологічна сутність обов’язку розглядається не лише як вимога до дитини з боку дорослих, але й вимога учня до самого себе. Обов’язок – перша форма вияву право-необхідного в процесі формування правової свідомості. У процесі розвитку правової свідомості, дитина усвідомлює, що суспільні інтереси є і її особистісними інтересами. Обов’язкові властива форма раціоналізації, хоча він переживається і як почуття, і як вияв вольового рішення. Поряд з обов’язком формується інший правовий компонент – мотив гуманного ставлення до навколишніх. Обов’язок і гуманізм – це єдність добра й усвідомленої необхідності підкорятися правовому закону. Усвідомлення необхідності вести себе правовідповідно, переживати почуття обов’язку, гуманності означає формування потреби правової діяльності. Отже, усвідомлення дітьми взаємозв’язку прав і обов’язків сприяє адекватному формуванню їхньої правової свідомості.

Вивчаючи морально-правовий розвиток дітей, Ж.Піаже вважав, що механізм розвитку моральності такий самий, як і розуму взагалі, що між моральністю та мисленням існує внутрішній зв'язок. Отже, на його думку, стадії розвитку морально-правової свідомості паралельні стадіям розвитку інтелекту, оскільки їх виникнення підкорюється таким самим загальним законам [261, с. 171].

На основі досліджень Ж.Піаже, Л.Колберг розробив теорію, яка карбує взаємозв’язок морально-правового та розумового розвитку. На його думку, морально-правовий розвиток має три послідовних рівні (доморальний (передконвенційний), конвенційний, автономної моральності), кожен з яких включає дві чітко окреслені стадії. Так на передконвенційному рівні морально-правового розвитку діти підкорюються зовнішнім правилам, щоб уникнути покарання чи заслужити винагороду. Рівень конвенційної моральності базується на загальноприйнятих, традиційних принципах. Успіхи в розумовому розвитку допомагають дітям усвідомлено керуватися прийнятими в суспільстві морально-правовими нормами. Діти прагнуть подобатися одноліткам і дорослим, саме тому намагаються слідувати правилам поведінки. Рівень автономної моральності – найвищий, він пов'язаний із внутрішньо особистим підходом до розв’язання морально-правових проблем [260, с. 292].

Утім когнітивна теорія морально-правового розвитку має істотний недолік – це відрив між рівнями морально-правового розвитку особистості та її реальною поведінкою. Тому особливої ваги у формуванні правосвідомості набуває усвідомлення дітьми цінностей природного права. У такий спосіб правосвідомість не тільки виражатиме ставлення вихованця до правової дійсності, а й спрямовуватиме його на певні зміни в правовому середовищі.

Великого значення у правовому вихованні дітей набуває формування правових цінностей. Лише цінність, що визнається дітьми, здатна виконати найважливішу ціннісну функцію – функцію орієнтира поведінки. Сучасна аксіологія виходить з того, що цінність – це поняття, що вказує на суспільне або особистісне значення (значущість) явищ, фактів, подій. Кожну дитину характеризує неповторне поєднання потреб, інтересів, у кожної може існувати своя система цінностей, що структурується в певну ієрархію.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/183248.html