Рейдерство, як і багато інших економіко-кримінальні явища, має свою історію. Дослідники проблеми захоплень суб'єктів економічної діяльності називають різні дати виникнення зазначеного явища. Деякі з них стверджують, що історичний відлік ворожих поглинань ведеться з 70-х років XIX століття, від створення Рокфеллером компанії «Стандарт-Ойл» шляхом скупки акцій малих нафтових компаній, а також від скупки Морганом акцій північно-західних залізничних підприємств в США [61, c. 61]. Інші зазначають , що рейдерство виникло разом з акціями, з появою перших акціонерних компаній [62]. Виходячи зі змісту рейдерства, яка полягає в відлученні чужої власності проти волі її власника, слід погодитися з Ю.Д. Борисовим, який відзначає, що перші відомі факти захоплень чужої власності відносяться до епохи античності [9, c. 31]. Як правило, більшість з них відбувалося за несплату боргів. Збереглися свідчення про випадки захоплень, що відрізняються своєю витонченістю, що характерно і для сучасних методів, використовуваних рейдерами. Одним з таких випадків є захоплення земельних ділянок в Римі Гаєм Крассом, політичним соратником і фінансистом Юлія Цезаря, найбагатшим римлянином на той період. Красс за рахунок власних коштів містив кілька приватних пожежних команд. Ці команди в ході гасіння пожеж в місті, навмисне завдавали палаючим будовам необгрунтовано значні пошкодження, в результаті чого нерухомість повністю втрачала товарний вигляд. Досить часто пожежні команди за вказівкою Красса навмисне підпалювали об'єкти, що знаходяться на цікавився його ділянці землі, а потім гасили їх. Після гасіння пожеж Красс скуповував за низькою ціною ділянки землі, на яких знаходилася постраждала від вогню і дій пожежних команд нерухомість, розчищав їх і потім перепродував за високою ціною [63, с. 127].

У XIV столітті французький король Філіп Красивий в змові з Папою Римським Климентом з метою захоплення нерухомості та інших цінностей, що належать ордену тамплієрів, ініціював судовий розгляд проти ордена за фактом образи матері-церкви. В результаті за судовим рішенням орден ліквідували, а

осіб, які керували орденом на чолі з Великим магістром Жаком де Моле, спалили на багатті в Парижі на Гревскій площі. Ініціатори захоплення в результаті вчинених ними дій отримали тільки незначну частину майна ордена тамплієрів [9, c. 32].

З розвитком держави вдосконалювалися і розвивалися організаційно- правові форми здійснення господарської діяльності. Новий переломний етап у розвитку рейдерства настав в XVII столітті з появою перших акціонерних компаній.

Одними з перших акціонерних товариств були голландські, британські та французькі Ост-і Вест-індські компанії. Під час якобінського терору у Франції барон Жан де Батц д'Артаньян де Кастельмор, що був наближеною особою диктатора Робесп'єра, спробував здійснити захоплення француської Ост- Індської компанії – найбільшої компанії у Франції. За його дорученням було підготовлено та подано Конвенту доповідь про необхідність ліквідувати Ост- Індської компанії як монархічний пережиток. Задум барона полягав в тому, що, дізнавшись про можливу ліквідацію, акціонери компанії захочуть продати належні їм акції, які можна буде скупити за низькою ціною і тим самим встановити контроль над компанією, а потім скасувати ліквідацію. Захопити французьку Ост-Індську компанію барону практично вдалося, але навколо даного процесу стався публічний конфлікт. Даний конфлікт і та обставина, що в цей час Франція воювала з Англією, спричинили за собою відсторонення якобінців від влади, а диктатора Робесп'єра заарештували на засіданні Конвенту

9 термідора 1794 року, засудили і стратили на гільйотині. Дана спроба захоплення фінансувалася конкурентом французької Ост-Індської компанії – британської Ост-Індської компанією [63, c. 127].

Наступний дуже важливий період в історії захоплень суб'єктів економічної діяльності починається з появою банків, публічних акціонерних товариств і фондових бірж, на яких вільно зверталися акції даних акціонерних товариств. В цей час виникли нові типи угод, які привели до формування ринку злиттів і поглинань. Найбільш сильний розвиток ринок злиттів і поглинань отримав в США. Фахівці виділяють п'ять великих хвиль злиттів і поглинань в

історії США [64, c. 41]. Дані хвилі характеризувалися циклічністю, тобто за періодом з великим числом злиттів і поглинань слідував період спаду. Перша хвиля тривала з 1897 по 1904 рік, друга – з 1916 по 1929 рік, третя – з 1965 по 1969 рік, четверта – з 1984 по 1989 рік, п'ята – з 1992 року по теперішній час [63, c. 128].

Водночас за свідченням дослідників, за часів Київської Русі правочини щодо власності укладались переважно щодо рухомих речей, якими здебільшого виступали тварини (коні та ін.) та гужові вози. Так, згідно зі ст. 12 Короткої редакції Руської Правди (Правди Ярослава), часом появи якої вважають 10-30-і рр. XI ст., злочином вважалося незаконне користування чужим майном, особливо самовільна їзда на чужому коні. Значна увага приділялась захисту права власності у Соборному Уложенні 1649 р., яке містило ряд статей, що встановлювали покарання за насильницьке посягання на чуже нерухоме майно, зокрема, засівання чужої землі й оголошення її власною. Так, в Уложенні визначався момент укладання акту щодо правочинів з нерухомістю у містах, яким визнавався момент підписання такого акту канцелярським слухачем. Розвиток торгових відносин з іншими країнами та внутрішня торгівля призводили і до розвитку законодавчого регулювання відносин власності. Протягом тривалого часу майно, фактично, поділялось на нерухоме, основою якого була земля, і рухоме, до складу якого входило все інше. Однак на законодавчому рівні термін «нерухоме майно» був введений лише Петром І в Іменному Указі від 23 березня 1714 р. «Про порядок спадкування у рухомому й нерухомому майні». Наступний Указ 1731 р. ввів поняття «нерухомий маєток», під яким малися на увазі землі, будинок, крамниці, а пізніше - заводи, фабрики й рудники. Із середини XVIII ст. майно поділялося на два види: родове (придбане по родинній лінії) і придбане (придбане не за правом спадкування). Під час кодифікаційних робіт при Катерині II у вжиток увійшло поняття

«власність» [65, с. 27].

У сучасному вигляді рейдерство зародилося, щойно було здійснено випуск перших акцій. Його не варто плутати з розповсюдженим на Заході грінмейлом – формою легального корпоративного шантажу, який

застосовується зазвичай дрібним акціонером з метою продажу своїх акцій мажоритарію у декілька раз дорожче. За кордоном рейдерство вважають цілком нормальним і прийнятним видом бізнесу, що регулюється законодавчими нормами. Там рейдерів називають своєрідними "санітарами бізнес-лісу", які поглинають підприємства зі слабким менеджментом; отже, побічно вони навіть сприяють поліпшенню макроекономічних показників країни [66].

До початку 1991 року економіка держави була надійно захищена від явищ незаконних захоплень юридичних осіб через визначальний вплив на економіку держави, що виключає можливість незаконних захоплень юридичних осіб, оскільки країна пішла по шляху соціалістичного способу виробництва. Останнім, найбільш цікавим для цілей цього дослідження етапом є новітня України з 1991 року до теперішнього часу. Незважаючи на те, що найбільша активність рейдерства доводиться на2000 роки, це лише наслідки більш ранніх подій. Минуло не так багаточасу, але вже проводяться спроби осмислення цих подій, що малимісце в недавньому минулому нашої держави.Основними, що представляють інтерес для досліджуваного питанняявищами, що з'явилися після розпаду СРСР, будуть наступні [67, c. 44]:

1. Слабкість держави;

СРСР припинив своє існування, нова держава в той час, по суті,тільки зароджувалася, була слабкою, і не здатною належним чиномпротидіяти прийдешньої хвилі рейдерства превентивними заходами.

1. Активний розвиток організованої злочинності;

Саме бандитські методи захоплення юридичних осіб стануть найбільш типовими і характерними прикладами рейдерства,через слабість державинеобхідної протидії їм не могло бути надано.

1. Радянський менталітет більшості громадян;

Незважаючи на розпад СРСР, люди, що народилися і виросли в ньому, залишилися, ісвітогляд їх в нових реаліях життя змінювалося поступово. Величезненаселення десятки років проживало в умовах соціалістичної держави, вякій протягом усього цього часу в людині знищувавсявласник, господар. Оскільки про зміну режиму, як це було в усі часи і ввсіх країнах, народ не

попередили, до вказаних змін люди були неготові й мови про раптом масовій появі ефективних власників бути немогло.

1. Величезна кількість недооціненого майна, яке стане ціллю рейдерів в майбутньому;

При СРСР ніхто не замислювався про ринкову вартість, наприклад, заводу,або хоча б про вартість його основних фондів. У ринковому ж суспільстві всемає свою ціну. Оскільки ефективного власника немає, а вчорашнійдиректор, який став господарем заводу, наївно вважав, що держава захистить йогов разі будь-яких проблем, адже закон в новому суспільстві завжди на сторонівласника. Такого явища, як рейдерство, хвиля якого в недалекому майбутньомунакриє всю країну, він і уявити собі не міг. За таку легковажністьбагато подібних йому жорстоко поплатилися. оскільки найбільшпривабливим для рейдерів об'єктом представляється саме нерухомість,яка була основою будь-якого виробництва, то всі її власникизнаходилися в полі зору рейдерів, самі не припускаючи про це.Як відзначають вчені, більшість рейдерських захоплень відбувається там,де висока вартість нерухомості [68].

1. Зневажливе ставлення в суспільстві до чужої власності;

Вчені відзначають, що занедбаність проблеми боротьби з рейдерствомє наслідком того, що на протязі довгого часу держававідносилося до неї як до суперечки господарюючих суб'єктів [69].

1. Стан законодавства;

Йдеться про неналежний рівень нормативно-правової бази дляпротидії рейдерству, як в кримінальному, так і в інших галузяхзаконодавства.Мав місце правовий вакуум, а оскільки життя не стоїть на місці і не чекає прийняття законів, то руки у рейдерів були абсолютно розв'язані.

1. Серйозні передумови для масштабного розвитку корупції;

Оскільки рейдерство і корупція нероздільні, то даний фактор має велике значення.

1. Відсутність обмежень за масштабами ведення комерційних операцій [67, c. 47].

Таким чином, відкривалися можливості здійснення комерційних операцій інкогніто з можливістю миттєвого виведення грошових коштів, отриманих в результаті злочинів, в тому числі за кордон з метою їх подальшого переведення в готівку або відмивання.

Але, на жаль, в Україну рейдерство прийшло не із Заходу, а зі Сходу – з відповідним російським колоритом початку 90-х років - епохи дикого нагромадження первинного капіталу. Як наслідок, з'явився поділ рейдерства на "біле", "сіре" й "чорне". За словами керуючого партнера юридичної фірми "Ільяшов і Партнери" Михайла Ільяшова, "білі" діють винятково за законом. Прагнучи захопити ласий шматок, "білі" рейдери йдуть на воістину фантастичні, але цілком законні виверти, аби підірвати економічне становище підприємства. "Сірі" використають сумнівні методи, балансуючи на межі законності. Вони цілком можуть застосувати подвійний реєстр або фальсифікувати результати виборів зборів акціонерів. "Чорні" не гребують навіть використанням силових методів, хоча їхні головні інструменти – підкуп чиновників і підробка документів" [70].

На основі аналізу основних характеристик і трансформації рейдерства наведемо періодизацію його розвитку в економіці за ознакою домінування певних форм рейдерських акцій, що дозволяє визначити вектор подальшої трансформації рейдерства в умовах відсутності ефективної державної політики протидії захопленням [216].

1988-1991 рр. Фактична вузькокланова приватизація всієї фінансової системи країни до промислової приватизації, котра визначила подальший хід розподілу власності і прихід до влади в економіці країни фінансової олігархії. Поява кооперативного руху, спільних підприємств.

1992-1993 рр. Ваучерна приватизація. Масове акціонування промислових підприємств у формі публічних компаній при повній відсутності фондового ринку. Розграбування директоратом призначених до приватизації державних орендних підприємств. Прагнення організованої злочинності взяти під контроль промисловість.

1993-1995 рр. Боротьба за контроль над фінансовими потоками підприємств («приватизація» менеджменту, бандитський рекет, силове захоплення підприємств за допомогою охоронних фірм). Перерозподіл активів відбувалося на тлі масштабної структурної перебудови економічної системи. Отримання і утримання контролю над підприємствами здійснювалося значною мірою силовими методами з використанням кримінальних структур і підкупу державних службовців. Поступово формується законодавча база, яка часто не тільки не запобігала, але і, навпаки, стимулювала появи різних видів опортуністичноъ поведінки на ринку корпоративного контролю.

1995-1997 рр. Зміна директорату. Невиплата заробітної плати для примусу персоналу до продажу акцій, директорські трасти. Початок боротьби за корпоративний контроль («розмивання» контрольних пакетів акцій, паралельні збори акціонерів, дублюючі органи управління), втягування правоохоронних органів у корпоративні конфлікти [15, с. 7].

1998-2002 рр. Масова скупка промисловцями у банків пакетів акцій підприємств, які їм дісталися після приватизації. Масове розорення банків. Перехоплення кредиторської заборгованості. Ангажування арбітражного суду і судових    приставів.    Розквіт    PR-технологій,    інформаційних    «воєн»    в забезпеченні   діяльності   рейдерських   захоплень   власності.      Формування олігархічних фінансово-промислових груп, дублювання реєстраторів [71, с. 28]. Загалом   у      більш  консолідованому   розумінніісторію   українського рейдерства умовно можна поділити на два періоди. Перший період охоплює час від початку 90-х років до початку 2000-х. У цей час Україна стає незалежною, відбувається перехід країни на ринкові відносини, визначаються політичні центри, створюються злочинні угрупування. Така сама ситуація склалась в більшості                   пострадянських                     країн.         Захоплення     підприємств  здійснювалось відкрито кримінальним шляхом, досить часто – із застосуванням фізичного насильства. Правовий нігілізм супроводжувався нехтуванням правами людини, правопорядку країни. З часом ситуація стала змінюватись: було прийнято низку нормативних актів, економічна обстановка поліпшувалась, в країні відбувалась,