Быстрый переход к готовым работам
|
Організаційно-господарські правовідносини, організаційно-господарські відносини і господарська діяльністьГосподарські (організаційно-господарські) правовідносини безпосереднім чином пов’язані з господарськими (організаційно-господарськими) відносинами. Окреме господарське правовідношення, змістом якого є взаємні права та обов’язки його учасників, може бути реалізовано, і, як правило, реалізується у конкретних господарських відносинах. Господарські правовідносини показують, яким повинно бути економічне життя з точки зору, бажаної для суспільства і держави, а відповідні господарські відносини – яким воно є у дійсності. У цьому плані можна сказати, що господарські правовідносини виступають в якості правової моделі господарських відносин, їхньої ідеальної правової форми. Вказані явища суспільного життя розрізняються тим, що господарські правовідносини, як було показано вище, носять характер суспільних правовідносин, і у цій якості виступають засобом регулювання реальних господарських відносин. Категорія господарських правовідносин є науковою юридичною категорією і належить до сфери права, а категорія господарських відносини - до сфери господарювання, до реальної економіки, відображає фактичну поведінку учасників господарської діяльності [31, с. 63 - 80]. Діалектичний взаємозв’язок між господарськими (організаційно-господарськими) правовідносинами і господарськими (організаційно-господарськими) відносинами обумовлює необхідність враховувати це при дослідженні будь-якої з названих категорій. Аналіз організаційно-господарських правовідносин як відповідних наукових моделей не може бути об’єктивним і плідним без дослідження реальності, без з’ясування фактичного стану справ у сфері господарювання, і об’єктивно потребує розгляду категорії організаційно-господарських відносин, а також більш широкої категорії господарських відносин. Господарські відносини - це відносини, які складаються у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Таке визначення господарським відносинам дає Господарський кодекс України у статті 1. Господарський кодекс (ст. 3) класифікує господарські відносини в залежності від суб’єктного складу, характеру та сфери поширення на три види: господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Варто пригадати, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності - виготовленні та реалізації продукції, виконанні робіт чи наданні послуг. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами. При чому, внутрішньогосподарські відносини можуть мати майновий характер, коли складаються у процесі переміщення майна між структурними підрозділами, або організаційний, якщо вони відображають внутрішні організаційні аспекти діяльності цього суб’єкта. Значення класифікації господарських відносин, запропонованої Господарським кодексом, полягає в тому, що вона носить офіційний, легальний характер і дає ключ до розуміння сутності господарських відносин як єдиної цілісної категорії, якій притаманні як певні загальні ознаки, так і внутрішня диференціація, а, відповідно, і до розуміння місця організаційно-господарських відносин у системі господарських відносин в цілому. Єдність господарських відносин різних видів особливо виразно проявляється у складних багатоланкових господарсько-правових конструкціях, які відображають реальні економічні зв’язки. Тут господарські відносини виглядають набагато складніше, саме як єдина система, що забезпечує взаємодію і взаємоув’язку організаційно-господарських, виробничо-господарських та внутрішньогосподарських відносин для досягнення синергетичного економіко-правового ефекту [61, с. 19 - 20]. Так, суб’єкт господарювання – підрядник у зобов’язальному господарсько-виробничому (майново-господарському) відношенні будівельного підряду зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони - замовника побудувати і здати йому у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації. Разом з тим підрядник зобов’язаний, зокрема, забезпечити відповідність виконаних робіт вимогам будівельних норм і правил, що обумовлює виникнення і існування контрольних, організаційних за своєю сутністю відносин між ним і замовником, який має право контролю за якістю робіт, у тому числі шляхом залучення спеціалізованої організації (спеціаліста) [62], а також організаційно-господарських відносин між підрядником і відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування, які розглядають заяви щодо намірів забудови земельної ділянки, надають дозволи на виконання підготовчих, будівельних робіт, погоджують і затверджують проектно-кошторисну документацію, проводять приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, здійснюють архітектурно-будівельний контроль тощо. Суб’єкт господарювання – підрядник повинен також необхідним чином організувати внутрішньогосподарські відносини, тобто діяльність своїх виробничих та функціональних структурних підрозділів для належного виконання зобов’язання з будівельного підряду. Тобто, поділяючи господарські відносини на вказані вище види, визначені Господарським кодексом, проводячи аналіз окремих їхніх видів, слід мати на увазі також синтез, поєднання в складних господарських відносинах (з капітального будівництва, з поставки товарів чи інших) господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньогосподарських складових відносин. Особливістю організаційно-господарських відносин є те, що вони згідно ст. 3 ГК України складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Тобто, поняття організаційно-господарських відносин безпосереднім чином пов’язане з поняттям господарської діяльності. Як і інші господарські відносини, вони складаються у процесі організації та здійснення такої діяльності. У Господарському кодексі під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Як випливає з цього визначення, характерними ознаками господарської діяльності є: її суб’єктами (учасниками) виступають суб’єкти господарювання; вона здійснюється у сфері суспільного виробництва; метою (або ж предметом, сутністю) цієї діяльності є створення і розподіл певних матеріальних благ для задоволення потреб суспільства; ці суспільні блага носять вартісний, товарний характер, що обумовлює обмін ними (реалізацію їх) на товарно-грошових засадах. Доцільно зазначити, що у законодавстві є й інші визначення господарської діяльності. Так, Закон України від 16 квітня 1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” [63] визначає як господарську будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, пов’язану з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Законодавець тут, як пізніше і у Господарському кодексі, використовуючи практично ті ж характерні ознаки господарської діяльності, робить акцент на товарний, вартісний характер суспільних благ, що виробляються та обмінюються. Інші законодавчі акти при характеристиці господарської діяльності не розкривають її ознаки в цілому, а у більшій чи меншій мірі з суто прикладною метою, обумовленою спрямованістю і призначенням конкретного законодавчого акту, акцентують окремі риси цієї діяльності. Так, за Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції від 22 травня 1997 р. з наступними змінами) [64] господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. У Законі України від 1 червня 2000 р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [65] під такою діяльністю розуміється будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Ознаки господарської діяльності, на яких ґрунтуються її поняття у Господарському кодексі та інших законодавчих актах, в основному співпадають з тими, що використовуються і в теорії господарського права. У науковій та навчальній юридичній літературі останніх десятиріч зазначається, що господарська діяльність спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку [52, с. 14 - 15], задоволення суспільних потреб [66, с. 7], а також пов’язана з використанням майна для виготовлення і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг [31, с. 18]. Вважається необхідним особливо відзначити суспільно-економічний характер господарської діяльності, який відображається у багатьох її проявах. Так, вона є діяльністю людей, індивідуальних чи асоційованих (об’єднаних) у підприємства або інші організаційно-правові форми господарювання, які набули статусу суб’єктів господарювання. Метою цієї діяльності є задоволення матеріальних, соціальних та інших потреб і інтересів як суспільства в цілому, так і окремих його груп та індивідів. Тобто, здійснення господарської діяльності спрямоване на задоволення як публічних, так і приватних інтересів, що взаємопов’язані, взаємозалежні і виступають сторонами одного й того ж явища – суспільного життя [67, с. 32]. Господарська діяльність включає виробництво продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, при чому ці товари, роботи, послуги створюються з метою не особистого споживання, а суспільного обміну на еквівалентних засадах як товари.
Вся работа доступна по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/532776.html |
|