Быстрый переход к готовым работам
|
Діагностування рівнів сформованості вокально-сценічної майстерності студентівЗ метою виявлення вихідного стану та рівнів сформованості вокально-сценічної майстерності студентів було проведено психолого-педагогічне діагностування досліджуваного феномена за розробленими критеріями та показниками (констатувальний експеримент). Педагогічна діагностика вихідних даних сформованості вокально-сценічної майстерності студентів мала виключне значення у нашому дослідженні, оскільки саме з’ясування початкового рівня досліджуваного явища, що давало змогу визначити окремі недоліки та окреслити схему подальшої педагогічної роботи даного напрямку. Зазначимо, що термін «діагностика» (походить від грецьких коренів «діа» і «гнозис») тлумачиться як «розпізнавальне пізнання» [43, 25] і широко використовується у педагогічних дослідженнях, зокрема у дослідно-експериментальній роботі. Дослідно-експериментальною роботою на констатувальному етапі нашого дослідження було охоплено 297 студентів, які навчалися на 1-5 курсах інститутів мистецтв та музично-педагогічних факультетів педагогічних університетів України: Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Чернівецького державного університету, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Київського Міського педагогічного університету імені Б.Грінченка. Отже, відсутність в процесі фахової підготовки майбутніх учителів музики до роботи, що спрямована на безпосередній розвиток вокально-сценічної та педагогічної майстерності призводить до того, що перехід від виконавської діяльності до діяльності педагогічної є для молодого спеціаліста достатньо складним процесом в якому йому, зазвичай, доводиться спиратися лише на власну інтуїцію. Про такий стан справи свідчить і наше опитування, яке виявило, що 78% опитаних нами студентів відчувають гостру потребу у розвитку комунікативних умінь, мовних здібностей, здібностей невербальної виразності та інших складових педагогічної техніки. В основу розробки критеріїв і рівнів сформованості вокально-сценічної майстерності – нами були покладені матеріали досліджень та музично-педагогічні концепції представників провідних шкіл з вокального виконавства: (Л.Дмітрієва, С.Торічної, С.Троніної, Л.Малахової, С.Козачкова та ін.), охороні голосу і практичній фоніатрії (Л.Зарицкого, В.Триноса, Л.Триноса, Д.Люша та ін.), наукові праці, що визначають фізіологічні особливості і акустичні характеристики співацького голосу (Р. Юссон), особливості пізнання музичних здібностей студентів та методи музично-педагогічного впливу в процесі педагогічного спілкування (С. Торичної та ін.), учених у сфері музично-педагогічної освіти (Е.Абдуллін, Л.Майковська, Г.Падалка, В.Петрушин, Ю.Цагареллі). Спираючись на думку Л. Майковської, що сценічна майстерність – це така здібність, яка інтегрує в своєму змісті емоційно-експресивні, художньо-інтелектуальні, художньо-операційні сторони художньо-комунікативної діяльності, нами з цієї дефініції був виокремлений елемент, який надає вокально-сценічній діяльності яскраво виражений емоційно-естетичний характер. Узагальненим його вираженням є уміння вчителя створювати особливу атмосферу спілкування дітей певного віку із залученням звучання музики. Важливим для нашого дослідження є вислів Ю. Цагареллі, що сценічна майстерність, а разом з нею артистизм – це уміння захоплювати собою слухацьку аудиторію та внутрішня свобода вчителя, які є обов'язковими для них. Отже, в найширшому сенсі нами була розглянута вокально-сценічна майстерність як певний комплекс умінь та навичок, який властивий артистичним особистостям, які займаються публічним виконанням творів мистецтва. Таке визначення безперечно дає певний ключ до розуміння поняття "артистичний педагог", згідно йому, це вчитель, який володіє тими навичками, які необхідні акторам, або музикантам для здійснення публічних виступів. Це навички саморегулювання психічних процесів, уміння здійснювати заплановані дії в умовах дефіциту часу, здатність реагувати на непередбачені обставини, уміння приймати нестандартні рішення задля виходу з непередбачених обставин, уміння імпровізувати, мовні, пластичні та мімічні навички, уміння викликати та утримувати творче самопочуття, долати психофізичні затиски тощо. З поняттям "сценічна майстерність" виконавець зіштовхується майже з перших днів зайняття музикою і пов’язує його, перш за все з умінням "транслювати" свої емоції та переживання слухачам за допомогою музичного виконавства. Розпочинаючи педагогічну діяльність учитель музики зіштовхується з необхідністю впливати на свою нову аудиторію дещо іншим чином. Він зіштовхується зі сферою діяльності, де вже недостатньо засобів впливу, які властиві артистизму сценічного виконання, де необхідно впливати не лише володінням інструменту, а словом, жестом, мімікою, поведінкою та всією своєю особистістю, всіма її можливими проявами. З огляду на це можна сказати, що сценічна майстерність – це складний сплав фізичних і духовних якостей особистості, який допомагає педагогу знайти контакт з вихованцем, створити в класі попередній позитивний настрій. Отримати певний "аванс" дитячої довіри. Отже, розпочинаючи педагогічну діяльність учитель музики зіштовхується з певними труднощами, адже діяльність виконавця дещо відрізняється від педагогічної роботи. Навіть не поглиблюючись в доскональне розглядання розбіжностей цих видів діяльності нескладно помітити найбільш наочну. Це складність, пов'язана з технікою мовлення, адже опанування музичного інструменту не вимагає досконального володіння мовним апаратом, як того вимагає педагогічна діяльність. З огляду на це можна зробити висновок, що сценічна майстерність більше наближується до акторської діяльності та має з нею багато спільного. А отже у вирішенні проблеми розвитку педагогічного артистизму у майбутніх учителів доцільніше звернутися саме до театральної педагогіки. Сценічна майстерність виявляється у сукупності навчальних засобів, технологій, які полягають в тому, що урок "розігрується" за особливими законами сцени, "побудова поведінки вчителя у відповідності з певними педагогічними завданням, пошук органічних виходів на тему уроку (в музичній педагогіці-органічний вихід на насущну технічну проблему) та шляхів занурення в неї. Сценічна майстерність у нашому, педагогічному розумінні – це концепція педагогічної творчості, за якою педагогічна діяльність розглядається «незашореним» поглядом, уся оточуюча дійсність працює на неї, а зміст уроку не зводиться до якогось вузького аспекту. Для з’ясування рівнів обізнаності студентів з даної проблеми нами був використаний цілий ряд анкет, опитувань, інтерв’ю. Наприклад, у анкеті з виявлення інтересу й ставлення до вокально-сценічної діяльності нами були використані наступні питання:
У процесі проведення анкетування найбільша увага студентів була звернена на запитання, що стосувалися підготовки і проведення вокально-сценічної діяльності. Відповіді на ці запитання були найбільш аргументованими.
Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/451767.html |
|