Аналіз літератури за темою дослідження

Державне управління як окрема наука утвердилася в Україні порівняно недавно. Її дослідницький інструментарій і досі розробляється та доповнюється, а серед відомих фахівців багато «вихідців» з інших суміжних наук – правознавства, філософії, історії, політології, економіки тощо. Завдяки цьому наука державного управління, окрім власної, послуговується методологією цих наук, а дослідження у сфері державного управління значною мірою носять міждисциплінарний характер. Це характерно і для праць, присвячених державному управлінню гуманітарною сферою, значна частка з яких написана юристами, істориками, культурологами, філософами, психологами та представниками інших наукових спеціальностей.

Вітчизняна школа дослідників державного управління значною мірою базується на теоретичних здобутках радянської наукової школи. Відомі вчені Г. Атаманчук, В. Афанасьєв, Е. Дунаєв, Ю. Козлов, Б. Курашвілі, Ю. Тихомиров, С. Хан, В. Черковець та багато інших вже в 70–80-х роках минулого століття досліджували процеси наукового управління суспільством, складові елементи науки управління, державно-управлінські відносини, проблеми ефективності роботи управлінських органів тощо. Однак ці дослідження переважно вийшли з-під пера науковців у сфері економіки та права.

Уже з другої половини 90-х років минулого століття все більше уваги зазначеній проблемі починають приділяти фахівці – теоретики і практики з державного управління. Серед сучасних російських вчених теоретичні аспекти державного управління чи не найбільш послідовно розробляє Г. В. Атаманчук[3–6], у працях якого наведено докладну характеристику основних категорій державного управління, а сам процес управління розглядається як ключовий фактор загального розвитку суспільства. Досить плідно в царині теорії державного управління працює ще один російський дослідник В. В. Лобанов[92]. Він послідовно аналізує сутність і типи державного управління, механізми державного управління, складні процеси розробки, ухвалення й реалізації управлінських рішень та ін. Окрім Москви та Санкт-Петербурга, у Російській Федерації склалися регіональні наукові школи, однак переважно вони працюють у складі університетських юридичних факультетів.

Вчені західноєвропейських держав розглядають теоретичні аспекти державного управління переважно як складову теорії права чи інших наук – політології, соціології, філософії, культурології. При цьому державне управління гуманітарною сферою, як правило, не розглядається комплексно. Більшість практичних проблем державного управління гуманітарною сферою аналізуються ними як предмет дослідження культурології. Серед відомих західних дослідників цього напрямку варто відзначити С. Богеаса, П. Делунда, Е. Еверитта, Р. Кнеллера, Ч. Лендрі, Л. Лінна, Г. Макнотона, С. Манді, Ф. Матарассо, Г. Райта, Р. Тремолада, П. Фараха, Дж. Хохшильда, Ф. Шена та інших. Так, у праці Фредеріка Ван Дер Плоега «Формування культурної політики: європейська перспектива»[280, р. 2–44] досліджувався ряд актуальних питань політики ЄС в цілому та його держав-членів стосовно регуляції/дерегуляції державного управління у сфері культури. Автор зосередив увагу на актуальних питаннях впливу Інтернету та сучасних мережевих технологій на культурну політику держав. Також ця праця містить думки автора щодо оптимізації інституційного забезпечення реформ у сфері культури у різних державах.

З огляду на неоднорідність політики держав у сфері захисту немайнових прав, зокрема прав на культурну спадщину, доволі цікавим видається спільне дослідження Паола Давіда Фараха та Рікардо Тремолада «Бажаність коммодифікації нематеріальної культурної спадщини: незадовільний характер регулювання прав інтелектуальної власності»[273, р. 1–14]. Науковці, серед іншого, доводять зв’язок між недоліками державного управління у гуманітарній сфері із сучасними проблемами захисту прав інтелектуальної власності. Окрім того, у рамках цього дослідження вони пропонують шляхи удосконалення політики держав у сфері захисту прав інтелектуальної власності правовими засобами.

У рамках ґрунтовного дослідження «Оптимальна політика у сфері освіти та компаративні переваги» [267, р. 2–26], проведеного спільно американськими та британськими науковцями Спіросом Богеасом, Річардом Кнеллером та Раймондом Різманом, розкриті питання, пов’язані з універсальними шляхами удосконалення освітньої політики держав в умовах дефіциту бюджетних коштів, виділених на гуманітарні програми. Вчені доводять можливість (шляхом проведення реформ) переводити галузь освіти з повного бюджетного фінансування на повне або часткове самозабезпечення. Це дослідження також містить аналіз позитивного досвіду у сфері реформування освіти у країнах, що розвиваються.

Американські науковці Дженіфер Хохшильд та Франціс Шен у своїй праці «Раса, Етнос та Політика у сфері освіти [275, р. 2–30] акцентують увагу на актуальних проблемах удосконалення освітньої політики Сполучених Штатів Америки. На їхню думку, історія формування освітньої політики США наскрізь пронизана численними проблемами взаємовідносин між представниками різних рас та етносів. Саме необхідність уникнення міжрасових та міжетнічних конфліктів у навчальному процесі і є одним з основних напрямків удосконалення державної політики у сфері освіти у цій багатонаціональній країні.

Актуальні питання гуманітарної політики США та ЄС, зокрема питання, пов’язані з міграційною та освітньою політикою, розглянуті в дослідженні «Зміни у державному управлінні: аспекти імміграції, освіти мігрантів та концепції двомовного навчання у США та ЄС» [277, р. 1–30]. У рамках цієї роботи американські науковці Олександра Малиновська та Лоуренс Лінн аналізують питання державного управління у сфері освіти через призму «міграційної проблеми». Як у США, так і у ЄС нині постає проблема стосовно формування механізмів для забезпечення реального та доступного права на освіту для мігрантів.

Питання державної політики у сфері охорони здоров’я також неодноразово ставали об’єктами наукових досліджень зарубіжних науковців. Так, ця проблематика була піднята Джиліаном Макнотоном у його праці «Право людини на охорону здоров’я у Сполучених Штатах» [276, р. 208–216]. Він проаналізував чинне (на момент проведення дослідження) законодавство США у цій сфері з позицій ефективності та перспективних напрямків удосконалення. Подібне дослідження, але на базі Британської системи охорони здоров’я, було проведене Венді Куррі з Уорвікського університету [271, р. 236–248]. Окремі аспекти реформування системи охорони здоров’я в різних країнах також досить часто стають предметом спеціального дослідження. Тож вивчення відповідного досвіду є корисним для України.

Українська школа державного управління представлена на початку 1990-х років роботами В. Б. Авер’янова, В. Д. Бакуменка, В. В. Цвєткова, Н. Р. Нижник та інших дослідників, більшість з яких були фахівцями з адміністративного права. Разом із тим спрямування їхніх наукових пошуків на розроблення методологічних засад державного управління дало змогу закласти фундамент й обґрунтувати основні теоретичні положення науки державного управління. Так, у 1995 році побачила світ монографія Н. Р. Нижник «Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе» [117], в якій докладно розкрито сутність і соціальне призначення державно-управлінських відносин у демократичній державі, статус і зміст державно-управлінських відносин, організаційно-правові аспекти виникнення, існування та припинення державно-управлінських відносин. У процесі дослідження державно-управлінських відносин як цілісної системи автор використала нові методологічні підходи із виділенням елементів і проблем їх правового регулювання. У свою чергу, В. В. Цвєткову належить ряд індивідуальних монографій [255–256], в яких докладно визначено питання теорії державного управління, критерії та основні фактори ефективності управління, проаналізовано місце і роль державного управління в суспільстві. Автор також обґрунтовує положення про те, що державне управління повинне базуватися на демократичних принципах. Фактично ці роботи дали поштовх для подальших наукових розробок із теорії державного управління.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85663.html