Для того щоб діяльність медичних підприємств та установ була ефективною і позитивно розвивалася, необхідний якісний менеджмент, який здатний орієнтувати систему управління на отримання високих результатів з найменшими витратами ресурсів. І виникла в кінці ХХ століття теорія управління ефективністю [2] і покликана забезпечити такий рівень менеджменту на підприємствах різних сфер діяльності.

А. Деніелс [67] в кінці 1970-х років вперше ввів термін «управління ефективністю», і визначив його як спосіб змусити людей робити те, що ви хочете, щоб вони зробили, і їм би це сподобалося. На його думку, управління ефективністю не може бути зведене до організаційної ієрархії, оцінки продуктивності або порожній похвали. Це, скоріше, науковий підхід до управління поведінкою, який знаходить своє коріння в поведінковому аналізі [68].

Оскільки цей термін був вперше використаний близько 40 років тому, він твердо закріпився в науковому і діловому жаргоні.

російськомовній літературі термін «управління ефективністю» також не є новим. Ще в 1980-х роках Б. Смєхов [69] визначав це поняття в макроекономічному аспекті для опису можливостей підвищення ефективності