Мета, завдання та принципи висвітлення діяльності публічної адміністрації України

Однією з найважливіших гарантій становлення будь-якого демократичного суспільства є створення реальних умов щодо доступу громадськості як до публічної інформації загалом, так й інформації про діяльність публічної адміністрації. Ще з 1766 року Закон Швеції про свободу преси визначив принцип, згідно з яким урядові документи мають бути відкритими для суспільства, а також надав громадянам право звертатися із запитом до урядових органів щодо надання документів. У цілому досвід інших країн, які прийняли відповідні закони щодо регулювання інформаційних відносин, свідчить про позитивний вплив таких законодавчих змін на реалізацію громадянами інших основоположних прав, підвищення ефективності діяльності органів влади, а також зменшення ризиків корупції [33, с. 6].

Право інформувати і бути проінформованим визнане одним з фундаментальних прав людини у ст. 19 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року [34]. Стаття 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право одержувати і передавати інформацію. [35].

Україна як демократична держава також задекларувала відповідні засади: в статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір [36]. Крім того, стаття 5 Конституції України визначає, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює цю владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Також нормативним актом закріплюється право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування. Існування права в одного суб’єкта завжди викликає наявність кореспондуючого обов’язку в іншого, тобто реалізація будь-якого права громадянином неможлива без створення з боку держави відповідних інституцій, діяльність яких і буде спрямована на досягнення певного результату, певної мети.

Мета (ціль) – це те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти [37, с. 683]. Слід зазначити, що одним із основоположних законодавчих актів, яким регулюються інформаційні відносини в державі є Закон України від 23 вересня 1997 року «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» [3], в якому не міститься конкретно визначеної мети, що, на нашу думку, є суттєвим недоліком. Як ми вже казали, мета – це те, чого хтось хоче досягти. Тому без чітко визначеної мети не може бути якісного результату.

Таким чином, аналіз положень останнього та законів України «Про інформацію» [11], «Про друковані засоби масової інформації» [38], «Про інформаційні агентства» [39], «Про доступ до публічної інформації» [24] дає змогу сказати, що метою висвітлення діяльності публічної адміністрації, в першу чергу, є забезпечення відкритості та доступності інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, органів виконавчої влади для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів.

Також метою висвітлення діяльності публічної адміністрації є створення механізмів реалізації конституційного права кожного на доступ до інформації та участь в управлінні державними справами.

Тому, зважаючи на вищевикладене, пропонуємо доповнити Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» [3] статтею:

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/546107.html