Публічна адміністрація України як суб’єкт висвітлення діяльності засобами масової інформації

Народ України є головним роботодавцем та утримувачем органів влади. Саме йому належить все, чим володіють органи державної влади, в тому числі і інформацією про професійну діяльність публічної адміністрації. Відкритий доступ та можливість користуватися саме потрібною інформацією є об’єктивним правом громадян.

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» [24] публічна інформація ‑ це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Таким чином, інформація про професійну діяльність суб’єктів публічної адміністрації повинна бути публічною та доступною для ознайомлення будь-якій особі. Однак громадяни негативно оцінюють повноту, достовірність та відкритість висвітлення діяльності публічної адміністрації України засобами масової інформації (додаток А).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [24] одними із розпорядників публічної інформації визначені суб’єкти владних повноважень – органи влади. В Україні на місцевому рівні вони представлені органами державної влади (обласні та районні державні адміністрації) та органами місцевого самоврядування – обласні, районні, сільські, селищні та міські ради, їхні виконавчі комітети та голови.

Доступ до інформації про діяльність публічної адміністрації забезпечується двома способами: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: а) в офіційних друкованих виданнях; б) на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; в) на інформаційних стендах; г) будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Разом з тим, слід зазначити, що не вся інформація про діяльність публічної адміністрації може бути публічною та перебувати у вільному відкритому доступі. Так, інформація про діяльність органів влади може мати статус інформації з обмеженим доступом та бути доступною не всім категоріям суб’єктів, але лише тим, які мають право знати та користуватися даною інформацією. До інформації з обмеженим доступом належать: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або забезпечення громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Публічна адміністрація як розпорядник інформації зобов’язана: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в її володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їхніми копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/546107.html