Теоретичні аспекти проблеми виховання здорового способу життя особистості

Сучасний етап розвитку суспільства ставить перед людиною завдання  виховання нового ставлення до самої себе, до гармонійного розвитку своїх фізичних, психічних, морально-духовних можливостей, до свого здоров’я. У будь-якому суспільстві, побудованому на гуманістичних і демократичних засадах, здоров’я людини є вищою цінністю, найважливішим надбанням держави. В першу чергу це стосується здоров’я дитини. Стан здоров’я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, відображенням його соціально-економічного, екологічного і морального благополуччя, могутнім фактором впливу на економічний, науковий, культурний, обороноздатний потенціал країни.

Термін „здоровий спосіб життя” широко використовується у педагогічній літературі, у дослідженнях валеологічного спрямування. Разом з тим, в педагогіці до цього часу немає однозначного визначення даного поняття. Виникло протиріччя між необхідністю залучення дітей до здорового способу життя в ситуації тотального погіршення здоров’я та відсутністю у педагогів наукового розуміння сутності способу життя, який визначається словом „здоровий”. Оскільки метою нашого дослідження є виховання у дітей здорового способу життя, то цілком очевидна необхідність проаналізувати даний феномен з позицій сучасних наук про людину, розглянути теоретичні підходи до виховання здорового способу життя в історії педагогіки та в сучасних педагогічних концепціях. Поняття „здоровий спосіб життя” означає життєдіяльність людини, яка спрямована на збереження та розвиток здоров’я [69, 111, 118, 129, 170, 219 та ін.]. Проте у визначенні змісту та структури здорового способу життя існують різні і навіть протилежні точки зору. Оскільки поняття „здоровий спосіб життя” відображає взаємозв’язок між здоров’ям та способом життя (М. М. Амосов [5], І. І. Брехман [55], А. Ф. Поліс [213], С. В. Попов [216]), спробуємо проаналізувати сутність категорії „здоров’я” та її зв’язок з категорією „спосіб життя”.

З античних часів запропоновано багато медичних визначень поняття „здоров’я”. Як правило, вони мають теоретичний, описовий характер, що утруднює їх практичне застосування та визначають здоров’я як відсутність хвороб [8, 64, 157]. Так, у другому виданні Великої Медичної Енциклопедії здоров’я визначається як „природний стан організму людини, коли функції всіх його органів та систем врівноважені з зовнішнім середовищем та відсутні будь-які хворобливі зміни” [49, с.356]. У цьому визначенні виражений медичний підхід до проблеми здоров’я, так як головним критерієм є відсутність хвороб. Дане визначення не висвітлює другу суттєву характеристику здоров’я – соціальний зміст цього поняття.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40113.html