Експериментальна методика забезпечення наступності у вихованні здорового способу життя старших дошкільників та молодших школярів

Підґрунтям для наступної частини формувального етапу експерименту у старшій групі дошкільного навчального закладу та у першому класі початкової школи стали умови, створені під час підготовчої роботи, а саме: здійснена підготовка педагогів і батьків, визначені методи роботи, створена відповідна матеріальна база і умови для організації різних видів здоров’язбережувальної діяльності дітей.

Оскільки основною вимогою наступності є забезпечення зв’язку у змісті, формах і методах навчання і виховання, експериментальна робота зі старшими дошкільниками була спрямована на оптимізацію процесу виховання здорового способу життя дітей, який спирався на набутий у минулому (молодший дошкільний вік) досвід дітей і забезпечував основу для майбутнього навчання в школі, оволодіння більш складними знаннями, уміннями, навичками та звичками здорового способу життя.

Ряд дослідників (Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін) відзначають, що з молодшого дошкільного віку у дітей накопичуються розрізнені уявлення про навколишній світ. Тому у дітей старшого дошкільного віку складаються достатньо розрізненні знання про світ природи, про соціальні явища життя, в тому числі і про спосіб життя людини, правилах і способах збереження здоров’я, які являються базисом для формування у дітей цілісних уявлень про здоровий спосіб життя.

Методика виховання здорового способу життя дітей старшого дошкільного віку передбачала розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя. Пріоритети в загальній системі роботи були віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної позиції особистості щодо збереження власного здоров’я та здоров’я оточуючих людей. У процесі роботи використовувалися методи, доцільність яких була обґрунтована вище. Експериментальна методика передбачала включення дітей у різні види діяльності: ігрову, пізнавальну, зображувальну, мовленнєву, дослідницько-пошукову, оскільки запропоновані дошкільникам знання тоді матимуть практичну цінність, коли будуть трансформовані в навички та звички здорового способу життя. А цей процес відбувається лише за умови активного використання дітьми отриманих знань в ігровій, пізнавальній, зображувальній, мовленнєвій, дослідницько-пошуковій діяльності тощо. Виходячи з даного положення, були підібрані сюжетно-рольові, дидактичні ігри та вправи, досліди, доступні для проведення дошкільниками, спланована самостійна діяльність дітей, навчання їх під час індивідуальної роботи, а також розроблені розваги для емоційного усвідомлення дітьми доцільності здорового способу життя таким чином, щоб сформовані в дітей початкові знання стали регулятором їхньої поведінки в повсякденному житті.

Робота за експериментальною методикою у дошкільному навчальному закладі була розрахована на поточний навчальний рік. У навчально-виховному процесі планувалося одне заняття на тиждень з виховання здорового способу життя. На заняттях у дітей формували уявлення про здоров’я людини, про будову людського організму, про функціонування основних органів та систем, про взаємозв’язок між навколишнім соціальним та природнім середовищем та станом здоров’я людини, забезпечуючи тим самим когнітивні потреби у пізнанні самого себе та навколишнього світу. Крім того, програмовий зміст інтегрувався у інші предмети (фізична культура, ознайомлення з природою, ознайомлення з довкіллям), інші форми роботи (екскурсії, прогулянки, Дні здоров’я, щомісячні підсумкові заняття), інші види діяльності старших дошкільників.

Подаємо опис використання різних методів виховання здорового способу життя старших дошкільників в експериментальній діяльності.

Розгляд багатьох тем розпочинався зі спостережень. Педагогічна цінність спостережень полягає в тому, що самостійно здобуті у ході спостережень знання приносять дітям задоволення, а позитивні емоції сприяють формуванню стійкого інтересу. Наприклад, спостереження за самопочуттям впродовж дня. Завдання: проаналізувати свій настрій, стан після виконання ранкової гімнастики, заняття одноманітною діяльністю, смачного обіду, денного сну. Або спостереження за людьми. Завдання: назвати окремі частини тіла людини, визначити за розміром  і  зовнішнім  виглядом частин тіла стать і належність людини до відповідного вікового періоду (дитина, дорослий, стара  людина). Вивчити назви частин руки: плече, лікоть, кисть, долоня, пальці. Відзначити, що всі пальці мають різний

розмір і свою назву. Звернути увагу на наявність у кожної людини  волосся, його колір, структуру, довжину. Організація спостережень і самоспостережень дозволила вирішити ряд навчально-виховних завдань (учити дітей „слухатиˮ і „чутиˮ свій організм, своє тіло, розуміти відчуття, „розшифровуватиˮ їх значення і коригувати свою поведінку, виховувати бережливе ставлення до свого організму, співчуття хворим людям та людям похилого віку, бажання їм допомагати), активізувала розумові процеси, пізнавальний інтерес. Наприклад, завдання для спостереження про дбайливе ставлення до шкіри: роздивитися та порівняти здорову шкіру та шкіру з порізами, синцями, іншими пошкодженнями. Що з’являється на місці ушкоджень? Екс.: За якими ознаками можна визначити чи здорова у вас шкіра? У кого з вас були опіки, подряпини, синці, садна? Як це сталося? Що ви відчували? Як вас лікували? Як цьому можна було запобігти?

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40113.html