Одним з перших органів, який приймав безпосередню участь в управлінні галуззю сільського будівництва був створений в 1917 році Земельний комітет, який здійснював контроль над земельними ресурсами та націоналізованими будівлями. Відповідно до Положення «Про земельні комітети та про урегулювання ними сільськогосподарських відносин» йому були надані права з ведення та розпорядження спорудами. Земельний комітет займався вилученням у приватних осіб споруд та їх облік, визначав напрями використання майна, вирішував спірні питання щодо нього [106].

Наступним кроком стало створення в 1918 р. Комітету державних споруд Вищої ради народного господарства, до обов’язків якого входило облік націоналізованих споруд і регулювання будівництва. Відділ сільського будівництва цього Комітету організовував виконання функцій щодо будівельної діяльності в сільські місцевості. Комітет мав за мету об’єднання всієї будівельної діяльності держави та розробку планів ведення держбудівництва. Для досягнення такої мети в структуру Головного управління державних споруд було введено підрозділи, що займалися питанням будівництва на селі – Відділ сільського будівництва (з комісаріату землеробства) та будівельні частини холодильного підвідділу та підвідділу зерносховищ (з комісаріату продовольства). Були створені у складі Головного управління відділи: по спорудженню водного господарства (в його функції входило вирішення питань будівництва меліоративних та інших споруд); по спорудженню доріг ( у тому числі і в сільській місцевості); по спорудженню елеваторів, зерносховищ, холодильників (так званих допоміжних споруд з транспорту); міського та сільського будівництва [107].

Головним відомством, де вирішувалися питання розвитку будівництва, було Міністерство внутрішніх справ, до складу якого входив Техніко- будівельний комітет. Насамкінець, були прийняті «Урочные положения», які