Теоретичні підходи до дослідження гейміфікації на платформах різних типів

Найбільш значущими для подальших досліджень гейміфікації в соціальнокомунікаційному аспекті слід вважати три теорії: теорію гейміфікаційних дизайн-стратегій для мобільних та веб-додатків дослідників Г. Цичерманна та К. Каннінгема (2011), теорію гейміфікації для бізнесу американського вченого К. Вербаха (2015), теорію використання гейміфікації для віртуальних співтовариств групи німецьких та швейцарських дослідників К. Шейнера, Ф. Хаас, У. Бретшнайдера, І. Блома, Я. Лемістера (2017). Однією з перших теорій, що буда присвячена гейміфікації та виділяла її як окреме поняття, була робота Г. Цичерманна та К. Каннінгема «Гейміфікація через дизайн», яка базувалася на дослідження дизайну комп’ютерних ігор професора Дж. Шелл «Мистецтво гейм-дизайну» (2008). Автори роботи намагалися знайти «золотий перетин» різних точок зору щодо визначення поняття, урахувавши думку тих, хто вважав гейміфікацію виключно створенням ігор для реклами товарів та послуг, та позицію тих дослідників, які вважали її засобом впливу на поведінку людей або їх тренування. Ці концепції авторами визначені як серйозні ігри, рекламні ігри, та ігри, націлені на зміну поведінки. Гейміфікація визначається Г. Цичерманном та К. Каннінгемом як «процес ігрового мислення та ігрових механік для заохочення користувачів та вирішення проблем» [140, с. 5]. Автори розглядають мотивацію гравця (зовнішню та внутрішню), типи 136 гравців, надають свій набор механік, який, на їх думку, допомагає забезпечити максимальне заохочення. Автори виділяють чотири найпотужніші мотиватори, які можуть поєднуватися, коли користувач приймає рішення брати участь у грі. Це: майстерність, позбавлення стресу, розвага, соціалізація. При цьому акцентують увагу на домінуванні останнього, закликаючи поєднувати ігрові механіки у процесі гейміфікації із соціальною взаємодією. На їх думку, для більшості гравців соціальна взаємодія є найбільш популярною потребою [140, с. 79]. Концепція ігрових механік Г. Цичерманна та К. Каннінгема відрізняється від ігрових механік комп’ютерних ігор, запропонованих Д. Шел, вони є більш вузькими та специфікованими для гейміфікації. Зокрема, дослідники виділяють такі ігрові механіки: 1) рівні складності; 2) система балів; 3) таблиця лідерів; 4) бейджі; 5) онбординг (шлях навчання новачка); 6) виклики та квести; 7) цикли соціальної взаємодії; 8) кастомізація; 9) контекст; 10) дашборд

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/516675.html