Особливості розмовно-побутового мовлення в українській та англійській мовах із погляду на перспективи відтворення його елементів у художньому перекладі

Як в українській мові «розмовно-побутовий», так і в англійській «spoken/conversational style», що означає «розмовний», стилі «обслуговують» сферу повсякденних неофіційних стосунків людей. Їм притаманні діалогічність, невимушеність і емоційність спілкування, стихійність, зниженість мовленнєвих засобів. Спільними рисами розмовного мовлення в обох мовах є наявність характерних розмовних елементів, які можна виділити на всіх рівнях мови – фонетичному, морфологічному, синтаксичному, лексичному та словотвірному [202].

У праці «Мова і час: розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови» за редакцією В. Русанівського зауважено, що найхарактернішими ознаками розмовно-побутового стилю є його емоційність і неодмінна наявність суб’єктивної оцінки предмета розмови, що знаходить своє відбиття у певному доборі мовних засобів, – риси, які вважаються                    невластивими іншим стилям, за винятком художнього і почасти публіцистичного стилю (деяким його різновидам емоційність завжди притаманна) [181, с. 45].

Повністю уникнути згаданих «людських» рис у будь-якому стилі, однак, неможливо: людська особистість обов’язкового виявляє себе у мовленні. Розмовно-побутовий стиль і є з цього погляду найбільш природним, найбільш рухливим і мінливим стилем літературної мови. Його норми в першу чергу підлягають стихійним, на перший погляд, змінам у зв’язку з загальним історичним розвитком мови і суспільства. Розмовна мова справедливо розглядається як одне з найважливіших джерел появи різних мовних інновацій, які потім проникають і в писемні стилі. Крім того, жива розмовна мова накладає виразне обмеження на вживання у писемній мові деяких застарілих і суто книжних елементів [181, с. 45].

Які ж мовні елементи пов’язуються звичайно з розмовно-побутовим стилем або взагалі з поняттям розмовності, тобто які елементи є характерними саме для цього стилю в українській та англійській мовах? Як стверджують автори монографії «Мова і час», фонетичні риси не можуть проникати до писемних форм мовлення [181, с. 45]. Хоча з цим твердженням ми можемо не погодитися. Оскільки мова розвивається, то й елементи різних рівнів мовлення також не стоять на місці у розвитку. У нашому дослідженні наведено приклади фонетичних рис таких елементів розмовно-побутового мовлення, як суржик, діалектизми та просторіччя.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85109.html