Методологічні та стратегічні підходи до відтворення елементів розмовно-побутового мовлення

Переклад художнього тексту − це відтворення максимально наближене до вихідної картини світу, яка виражає етнокультурну специфіку соціуму. До такої етнокультурної специфіки належать розмовні лексичні одиниці, оскільки без мови та спілкування соціум не може існувати як такий. Тому переклад є актом і результатом не лише міжмовної комунікації, міжмовної номінації, але й міжкультурного спілкування, у процесі якого здійснюються адекватна заміна культурно-національного коду однієї мови кодом іншої.

Розробляючи методику дослідження відтворення елементів                    розмовно-побутового мовлення, необхідно, перш за все, зосередити увагу на стратифікаційному аналізі елементів розмовно-побутового мовлення на різних рівнях мови: лексичному, семантичному, синтаксичному, морфологічному та фонетичному, що дає змогу класифікувати елементи даного стилю. Стратифікаційний метод допомагає розшарувати та виділити основні елементи розмовно-побутового мовлення в українській та англійській мовах.

Порівняльний метод має на меті порівняти й зіставити одиниці мови оригіналу з тими ж одиницями у мові перекладу. За допомогою цього методу порівнюємо українські розмовно-побутові елементи з їхніми англійськими перекладами, з’ясовуємо, якими засобами вони відтворюються, а у випадку, якщо не відтворюються взагалі, встановлюємо причини неперекладу та принципи перекладу.

Кількісний метод дає можливість зробити кількісні підрахунки використаних стратегічних підходів перекладу до кожного елемента           розмовно-побутового мовлення.

Перекладознавчий аналіз дозволяє виявити способи та прийоми перекладу, простежити використання основних перекладацьких трансформацій для досягнення адекватного перекладу. Так, досліджуючи питання відтворення розмовно-побутового стилю в українсько-англійському перекладі необхідно звернутися до стратегічних підходів щодо відтворення елементів розмовно-побутового мовлення в українсько-англійському перекладі.

Спираючись на перекладознавчу розвідку Л. Коломієць «До проблеми віддання етноспецифічних мовних одиниць: на матеріалі англомовних перекладів українських народних дум» [124], необхідно врахувати такі тенденції щодо відтворення етнокультурних особливостей першотворів, які простежуються у нашому дослідженні: застосування гладкопису, протокольного (або дистиляційного) перекладу та сигнального перекладу.

Кожна з цих стратегій, крім стратегії сигнального перекладу, нейтралізує стилістичне забарвлення етноспецифічних елементів, але тим самим допомагає перекладачеві відтворити або передати комунікативну функцію першотвору.

Тож методологією гладкопису називаємо відтворення розмовних етнокультурних відхилень від літературної мови стандартизованими літературними формами. За допомогою цієї стратегії відбувається відтворення нормативною цільовою мовою будь-яких відхилень від літературної норми, що зустрічаються в оригіналі [124, с. 396]. Таким чином, відбувається нейтралізація стилістично забарвленої одиниці, а її перекладний відповідник характеризується втратою конотаційного значення.

Нейтралізація визначається, головним чином, такими соціолінгвістичними чинниками, як розбіжності у традиціях емоційно-оцінної інформації, рівнях експресивності семантичних міжмовних корелятів, відмінності у культурних контекстах тощо. Даючи визначення нейтралізації, можна сказати, що це спосіб перекладу, при якому стилістично забарвлена розмовно-просторічна мовна одиниця відтворюється в перекладі стилістично нейтральним еквівалентом і характеризується втратою конотації.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/85109.html