Внутрішньоособистісний конфлікт як предмет дослідження у зарубіжній та вітчизняній психології

Традиції накопичення конфліктологічних знань мають на сьогодні вже багатовікову історію. Перші концепції конфліктів з'явилися ще на межі ХІХ — ХХ ст., однак найкращі представники людства по-різному  тлумачили своє бачення природи феномену конфліктів. Поняття конфлікту не належить якійсь одній певній галузі знань (науки) чи практики. Це соціальний феномен, який проникає в усі сфери людського соціуму, тому його  почали вивчати фахівці різних галузей науки. Свій специфічний предмет у вивченні конфліктів знаходять: філософія, соціологія, психологія,  історичні науки, юриспруденція та ін. Сама ж наука конфліктологія має інтегративний характер, вона збагачується життєвим досвідом і досягненнями усіх галузей науки.

 Поняття "конфлікт" походить від латинського "confliktus" - зіткнення. Практично незмінним воно є в інших мовах. У  психологічних словниках подано наступні визначення поняття «конфлікт»:

- зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії [ 146, с. 130]

-  актуалізоване протиріччя, зіткнення протилежно спрямованих інтересів, цілей, позицій, думок, поглядів суб'єктів взаємодії або опонентів (opponentis - заперечувати) і навіть зіткнення самих опонентів [31, с. 238].

-   сприйнята розбіжність інтересів: переконання сторін у тому, що існуючі в них на даний момент прагнення не можуть бути реалізовані одночасно [148, с. 199].

-  зіткнення протилежних інтересів, поглядів; серйозне протиріччя. гостра суперечка [173, c. 258].

- зіткнення протилежних поглядів,  не сумісних одна з одною точок зору, інтересів, норм  і форм поведінки [151, с.185].

       У психологічній літературі знаходимо досить багато визначень поняття «конфлікт». Н. Гришина розуміє конфлікт як біполярне явище - протистояння двох начал, яке виявляє себе в активності сторін, спрямованій на подолання суперечності, до того ж сторони конфлікту представлені активним суб'єктом (суб'єктами) [52].  С. Ємельянов розглядає конфлікт як відношення між суб'єктами соціальної взаємодії, яке характеризується їхнім протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів чи суджень [57]. А. Анцупов і А. Шипілов визначають конфлікт як найбільш деструктивний спосіб розвитку та завершення значущих суперечностей, які виникають у процесі соціальної взаємодії, а також боротьбу підструктур особистості [13]. Для К. Левіна  конфлікт — це вплив на індивіда протилежно спрямованих сил, рівних за величиною. Такими "силами" є характеристики зовнішньої ситуації. Їхня дія є результатом суб'єктивного сприйняття індивідом своєї власної ситуації [215].  Г. Ложкін  і Н. Пов'якель розглядали конфлікт як зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб'єктів - сторін взаємодії [99]. І. Ващенко визначає конфлікт як усвідомлено - полярне відстоювання суб'єктами своєї позиції з однієї і тієї ж значущої проблеми [39].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40839.html