Типи внутрішньоособистісних конфліктів особистості

У зарубіжних психологічних дослідженнях спроби класифікації внутрішніх конфліктів передусім здійснені у дослідженнях психоаналітичного напряму [187].

       З. Фройд у своїх роботах не здійснював класифікації, але, виходячи з його розуміння природи внутрішніх конфліктів, можна виділити різноманітні типи внутрішніх конфліктів. Насамперед це конфлікт інстинктів, конфлікт між лібідозними потребами, між Воно і Я, Я і Супер-Его. Ці конфлікти витікають, на думку З. Фройда, з глобального, біологічно обумовленого, невирішуваного конфлікту між людиною з її інстинктивними потягами і суспільством з його моральними нормами, які накладають на людину заборони. Тому, згідно з З. Фройдом, мотивом конфлікту служить переважно зіткнення сексуальних прагнень з етичними надбудовами.

         К. Хорні. крім базального конфлікту між несумісними типами відносин, які спонукають людину прагнути до інших людей, проявляти агресивність по відношенню до них і бажанням бути незалежною, виділяла невротичний конфлікт, та внутрішній конфлікт, властивий нормальній людині. Відмінність невротичних конфліктів від звичайних полягає в тому, що у невротика конфлікти більш різко виражені, більш гострі: «У той час, як звичайна людина здатна долати труднощі без шкоди для своєї особистості, у невротика всі конфлікти посилюються до такої міри, що роблять будь-яке задовільне вирішення неможливим» [199, с.165].

       Можна відзначити і більш сучасний підхід до типології внутрішніх конфліктів, який виник у руслі психодинамічного напряму. Прикладом такого підходу є класифікація внутрішніх конфліктів, запропонована Н. Пезешкіаном. Вчений виділяє актуальний конфлікт, суттю якого є конфліктні відносини із світом. Він виникає при зіткненні людини з реальністю, що змінюється. Події, що викликають конфлікт, поділяються на макро - і мікротравми. Макротравми - це значні події і зміни. Мікротравми – це невеликі, але повсякденні, які акумулюють емоційні реакції на неспівпадання очікуваного і реально існуючого. Всі події поєднуються в особистості однієї людини в їх фізичному, соціальному і духовному вимірах. У поєднанні зовнішніх перевантажень і особистісно детермінованих можливостей для подолання цієї напруги виникає актуальний конфлікт. Другий конфлікт, який описує вчений – це ключовий конфлікт людських взаємин, який виникає через відмінність у  розвиненості тих або інших актуальних здібностей [129]. У якомусь сенсі ставлення до іншого є призмою, через яку видно усі сильні і слабкі (конфліктні) сторони особистості.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40839.html