Галузеві правовідносини, що є передумовою соціально-забезпечувальних правовідносин

Одним із видів правовідносин-передумов соціально-забезпечувальних правовідносин є соціально-процедурні. Сформульовані науковцями радянського періоду розвитку галузевої доктрини висновки про процедурні правовідносини стали методологічною основою формування сучасного розуміння їх сутності та видів [13, с. 281–290; 109,с. 158–161; 146, с. 45–59; 156; 204, с. 117–125; 548].

Обґрунтовуючи процедурні як різновид правовідносин соціального забезпечення, одні автори акцентують на їх тісному зв’язку із соціально-забезпечувальними правовідносинами (акцент на галузевій приналежності) [13, с. 187; 146, с. 45; 342, с. 139–141; 633, с. 61; 650, с. 161]. Інші – на допоміжному (службовому) характері стосовно основних – матеріальних правовідносин (акцент на теорію правових процедур). Називають їх: 1) організаційними, оскільки процедурні норми не регулюють матеріальні відносини, а сприяють, забезпечують та організують їхню реалізацію [341, с. 177]; 2) службовими (однак, не факультативними чи необов’язковими), адже без них не можуть виникнути матеріальні правовідносини [556, с. 47]. Треті обґрунтовують функціональну роль процедурних правовідносин (акцент на самостійності як виду галузевих правовідносин) [150,с. 129].

Різні підходи можна пояснити неоднаковим трактуванням вченими поняття процедурних правовідносин соціального забезпечення. Наприклад: 1) врегульовані галузевими нормами відносини, які виникають у результаті встановлення юридичних фактів, що є необхідними для функціонування соціально-забезпечувальних правовідносин [342, с. 139]; 2) виникають щодо встановлення юридичних фактів або реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення на основі волевиявлення громадянина, який вправі вимагати, а компетентний орган юридично зобов’язаний на основі оцінки фактичних обставин прийняти рішення у встановлені законом строки про застосування норм права [150, с. 160]; 3) урегульовані процедурними нормами права соціального забезпечення відносини, які виникають між заявником та повноважним суб’єктом з метою реалізації наявного в особи права на соціальне забезпечення шляхом вчинення передбаченої законом послідовності дій, спрямованих на фактичне отримання нею соціальних виплат та послуг [626, с. 11].

Неоднаковими є їхні наукові класифікації: 1) спільним видом для всіх класифікацій є правовідносини щодо встановлення юридичних фактів [146,с. 50–58; 150, с. 130; 339, с. 154; 548, с. 26]; 2) інші види не співпадають: а) щодо встановлення юридичного фактичного складу і призначення конкретного виду соціального забезпечення [204, с. 117]; б) щодо визначення права на даний вид соціального забезпечення і винесення рішення про призначення пенсії або допомоги, послуги (не зачисляють сюди правовідносини щодо надання, зміни виду чи розміру соціального забезпечення) [211, с. 356; 304, с. 177]; в) щодо реалізації права на вид соціального забезпечення [341, с. 160; 531, с. 98]; г) щодо розгляду спорів, пов’язаних з правом на соціальне забезпечення [531, с. 98; 548, с. 26]; д) щодо встановлення спеціального галузевого правового статусу, призначення та отримання та соціального забезпечення [626, с. 7].

Об’єктивна необхідність існування соціально-процедурних правових відносин зумовлена реалізацією особою права на соціальне забезпечення. Передумовний характер процедурних правовідносин відображено у нижченаведених висновках.

1) Обов’язковою юридичною умовою виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин є встановлення соціального ризику як об’єктивної підстави задоволення соціальних потреб особи. Його визначають відповідно до законодавчої процедури та підтверджують належним документом.

2) Здійснення права на соціальне забезпечення відбувається відповідно до законодавчо визначеної процедури, яка передбачає умови, порядок та строки звернення за призначенням соціально-забезпечувального надання, порядок та строки прийняття правовстановлювального рішення. Порушення процедури зумовлює юридичну нікчемність зазначених юридичних фактів і позбавляє особу можливості реалізувати право на відповідну соціальну виплату чи послугу.

3) Реально визначити учасників та зміст соціально-забезпечувальних правовідносин можна лише вступивши у соціально-процедурні правовідносини, які обов’язково передують матеріальним і перебувають з ними у причинно-наслідковому зв’язку [488, с. 170].

Свого часу О. Д. Зайкін процедурними «передпенсійними» правовідносинами називав ті, що виникали заради встановлення соціальних ризиків, юридичних фактів, а також щодо призначення пенсійного забезпечення [146, с. 45–59].

Процедурні правовідносини щодо встановлення соціальних ризиків, констатації права особи на соціальне забезпечення врегульовані процедурними нормами права соціального забезпечення. Їхнє (норм права) функціональне призначення полягає у впорядкуванні поведінки осіб, яка спрямована на реалізацію права особи на соціальне забезпечення [626, с.11–12].

Аналіз сформульованих вченими висновків із питання про співвідношення понять процедури та процесу, що безпосередньо зумовлює термінологічне позначення правовідносин відповідного виду, дозволяє окреслити два основні підходи щодо співвідношення зазначених понять: 1) процесом є не лише діяльність юрисдикційних органів з розгляду та вирішення спорів, але й та, що спрямована на реалізацію прав. Відтак, процес охоплює процедуру [3, с. 586; 4, с. 7; 611, с. 47]; 2) процесом є винятково діяльність компетентних органів, пов’язана з розглядом та вирішенням спорів; у процедурній формі відбувається реалізація законодавчо закріплених прав, у тому числі права на соціальне забезпечення [67, с. 249; 212, с. 18; 245, с. 70; 556, с. 6]. Наведена дискусія відображена у висновках вчених про галузеву належність відносин щодо вирішення спорів у позасудовому та судовому порядку [211, с. 316; 340, с. 74; 349, с. 104, 573, с. 95].

Підтримуємо наукові судження тих вчених, які розмежовують процедурні та процесуальні правовідносини, вважаючи, що перші є галузевими (починаються з факту волевиявлення суб’єкта; його вольової дії, спрямованої на встановлення фактів, які у кінцевому підсумку повинні бути оформлені згідно з вимогами законодавства; тоді такі факти є рушійною силою матеріальних правовідносин), а другі – різновидом процесуальних правовідносин (виникають у зв’язку з юридичним захистом порушеного права на соціальний захист; це правовідносини щодо скарг, питань соціального захисту) [649, с. 486].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37873.html