Натуральні види соціально-забезпечувального надання

Соціально-забезпечувальні надання, що не належать до групи соціальних виплат та надаються соціально-правоможним особам за програмами соціального забезпечення у вигляді товарів, житла, послуг та пільг, можуть бути згруповані під назвою «натуральні види соціально-забезпечувального надання».

Соціальні послуги у правовому полі України виникли порівняно недавно: з ухваленням Закону України «Про соціальні послуги» (2003) [393]. Традиційно галузева наука для позначення негрошового способу соціального забезпечення громадян послуговувалась терміном «соціальне обслуговування».

Узагальнивши наукові судження, можна виділити два аспекти авторських тлумачень поняття «соціальне обслуговування». Перший (широкий): трактує таке обслуговування як комплексне поняття, що охоплює всі види натурального соціального забезпечення (послуги, пільги, видачі, соціальна підтримка, матеріальна допомога тощо) [83, с. 437; 90, с. 22, 13; 156, с. 165; 246, с. 443; 520, с. 83; 528, с. 132]. У другому (вузькому) аспекті соціальним обслуговуванням позначають комплекс соціальних послуг, які надають соціально незабезпеченим громадянам [43, с. 7; 68, с. 177–178; 334, с. 363; 452, с. 4; 536, с. 19].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» законодавче поняття соціального обслуговування охоплює і соціальні допомоги, і соціальні послуги [394]. Натомість у ч. 5 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» соціальне обслуговування визначено як систему соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, які надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їхнього соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. За обсягом охоплює сприяння, підтримку і послуги [393].

В Україні відсутні законодавчі дефініції соціальної допомоги, підтримки, сприяння як складових соціального обслуговування. Відповідно до практичного словника синонімів української мови слова «допомога», «сприяння» та «підтримка» є синонімами [171, с. 83].

Соціальні пільги, соціальні послуги, соціальні товари, соціальні допомоги є самостійними видами соціально-забезпечувального надання із власними правовими ознаками, умовами, підставами та процедурою отримання, отже, об’єктами правовідносин іншого виду.

Предметом дискусії є співвідношення понять соціальне обслуговування та соціальна послуга. За наведеним вище визначенням соціальні послуги є одним із видів соціального обслуговування. А відповідно до ст. 5 Закону України «Про соціальні послуги» соціальне обслуговування та матеріальна допомога є основними формами надання соціальних послуг [393]. Не вносить ясності і законодавча дефініція соціальних послуг. Це – комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем (ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

Основним у словосполученні «соціальна послуга» і таким, що визначає родові ознаки, є слово послуга. Прикметник «соціальна» позначає її приналежність до видів соціально-забезпечувального надання.

Зазвичай для означення послуги вчені послуговуються термінами «дія» або ж «діяльність» щодо задоволення потреб громадян Ю. Х. Калмиков [169, с. 29–34], В. П. Мозолін [167, с. 37–45], Ю. О. Ткаченко [577, с. 335]. Розширюючи тлумачення відповідного поняття, Т. Н. Левшина пропонує розглядати послугу одночасно як сукупність діяльності і результату [187, с. 344]. Д. І. Степанов робить акцент на тому, що правовою ознакою послуги є відсутність уречевленого результату дії та миттєве її споживання [540, с. 217]. Її доповнює Є. Д. Шешенін, стверджуючи, що корисний ефект послуги споживається у процесі надання, а її споживча вартість зникає [641, с. 355]. Поєднавши наведені ознаки, А. Мірзоян формулює таке визначення поняття «послуга»: це продукт корисної дії або діяльності, що не має майнового вираження, а її результат не має юридичного значення, не може бути гарантованим, надається за завданням замовника і передбачає її надання особисто виконавцем, є невіддільним від нього (виконавця) [255, с. 222].

Узагальнивши, правовими ознаками, що характеризують поняття соціальна послуга, вважаємо:

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37873.html