Витоки проблеми естетичного виховання дітей в умовах сім’ї в історії світової педагогічної думки

Аналіз історико-педагогічних джерел [7, 11, 37, 82, 161, 175, 206, 241] дозволяє зробити висновок, що в історії світової педагогічної думки ідея про необхідність розвитку естетичних якостей у дітей у сімейному колі вперше найбільш чітко й повно була обґрунтована багатьма педагогами-гуманістами епохи Відродження.

Як свідчать історико-педагогічні реалії, одним з важливих завдань, поставлених епохою Відродження, стало формування гармонійно розвинутої особистості. У свою чергу, досить вагомою складовою в його реалізації проголошувалось естетичне виховання підростаючих поколінь. Насамперед це було викликано тим, що естетичне в суспільстві набуло великого значення, бо все життя підпорядковувалось естетичній точці зору, навіть релігійне та церковне. Вивчення античної літератури викликало захоплення перед стилем стародавніх письменників та красою слова, художники у всій вишуканості показали тіло людини, храми також нагадували святкові зали. Саме тому відомі педагоги-гуманісти епохи Відродження у своїх творах про виховання особливий акцент поставили на необхідності формування естетичних почуттів у дітей.

Як свідчить аналіз педагогічної спадщини найбільш відомих педагогів- гуманістів епохи Відродження (Д. Царліні, П.П. Верджеріо, Л.Б. Аретіно, Е.С. Пікколоміні, М. Пальмієрі, М. Веджо, Е. Роттердамський та інші), у своїх трактатах вони звертали серйозну увагу на напрями та форми естетичного виховання дітей, в тому числі й у сім’ї. Особливий акцент у цій площині гуманісти ставили на необхідності формувати естетичне почуття дитини з раннього віку, вважаючи цей період найбільш придатним для розвитку емоційної сфери дітей: «...діти з самої колискової повинні починати своє навчання...» [82, с.340]. Відомо, що вже колискова пісня поєднує в собі музику, слово, майстерність виконання, і видатні гуманісти Ренесансу наголосили на цьому у своїх творах.

Аналіз трактату Е.С. Пікколоміні «Про виховання дітей» переконує, що він радив батькам використовувати вірші у формуванні почуттів дитини. Він писав, що живе слово письменника викликає в дитячій свідомості яскраві уявлення та образи, що впливають на почуття дитини, а завчання віршів або уривків з творів будуть впливати на дитячу пам’ять, яка допомагатиме дитині в передачі її почуттів навколишньому середовищу за допомогою слова. Е.С. Пікколоміні підкреслював: «виняткове значення пам’яті, яка справді є першою умовою для успіху в мистецтві слова, тому корисно запам’ятовувати щодня уривок з твору поета...» [178, с.341].

Л.Б. Аретіно для розвитку в дитини мови, яка є однією із складових підвищення можливостей естетично осмислювати дійсність, також пропонував використовувати батькам вірші: «в ранньому дитинстві, коли вони, "дякуючи плавній гармонії, гарно запам’ятовуються, мандрують разом з нами і майже без книг приходять на пам’ять...» [11, с.334].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39849.html