Практика взаємодії дитячих закладів та громадських організацій з питань естетичного виховання дітей

Як показав аналіз архівних матеріалів, з метою удосконалення естетичного виховання дітей у сім’ї в досліджуваний період виникли різні форми взаємодії з батьками навчально-виховних установ різного типу, спрямованих на підвищення досвіду батьків стосовно організації естетичного виховання дітей у сім’ї.

Так, в одному з циркулярів Київського навчального округу висвітлювались питання про стосунки сім’ї і школи. Посилаючись на Міністерство народної освіти, наголошувалось на важливості об’єднаних зусиль школи і сім’ї, оскільки діти знаходяться під впливом обох, які, на жаль, дотримуються певної дистанції і не взаємодіють одна з одною. Підкрювалось, що взаємне незадоволення загострюється, «педагоги незадоволені батьками, батьки, навпаки, "грішать на педагогів, суспільство, звичайно, звинувачує педагогів, бо суспільство складається більшою мірою з батьків» [169, С.204].

Висновок вказаного циркуляра: найбільш негативний наслідок «взаємного незадоволення» пов’язаний з дітьми як майбутніми членами суспільства, тому керівникам шкіл рекомендувалась організація взаємного обговорення вказаних питань і визначення спільних дій з обох сторін.

 Як переконують архівні матеріали, дошкільні виховні заклади були налаштовані на тісний взаємозв’язок із сім’єю, зокрема в естетичному вихованні дітей. Як свідчать історико-педагогічні джерела та архівні документи, в Україні наприкінці ХІХст. не існувало державних програм з естетичного виховання дітей дошкільного віку. Разом з тим незаперечним фактом є те, що в цей період, який у житті дитини є найбільш доцільним у формуванні її естетичних почуттів, батьки у роботі з дітьми в цьому напрямі використовували творчі наробки керівників та безпосередніх вихователів навчально-виховних установ різного типу. Згідно з аналізом архівних документів до таких у той період відносились дитячі садки (приватні, сімейні, народні), ясла, притулки, осередки, дитячі будинки, селянські захистки тощо. При цьому слід зазначити, що дитячі садки та ясла охоплювали дітей раннього дошкільного віку, а в дитячих будинках, притулках, осередках та селянських захистках навчалися, виховувалися та доглядалися також діти шкільного віку.

Першими дошкільними закладами, які почали відкриватися на території України з середини ХІХст. і де естетичне виховання було обов’язковою складовою навчально-виховного процесу, як видно з аналізу архівних документів, були дитячі заклади [96, с.29]. Як уже вказувалось, у досліджуваний період державних програм навчання та виховання дітей, зокрема естетичного, не існувало, тому керівники та вихователі дошкільних закладів, головним чином, застосовували методику Ф. Фребеля. Оскільки Ф. Фребель виокремлював переддошкільний період, який дитина проводить у сім'ї, він покладав на матір завдання розвитку зовнішніх почуттів дітей. Разом з тим, як відомо, Ф. Фребель основного значення у дошкільному вихованні надавав іграм, які, на його погляд, є ніби бруньками всього майбутнього життя дітей і джерелом розвитку уяви, фантазії, творчості. Для допомоги матері у розвитку рухів, уяви, естетичного чуття він навіть створив так звану систему «подарунків». Ймовірно, що саме тому виховательки дошкільних закладів на прикладі фребелівського дитсадка Л. Гасанової, радили батькам в естетичному вихованні дитини і вдома активно застосовувати ті форми педагогічної системи Ф. Фребеля, які використовували в дитячому садку з метою естетичного виховання дітей. Зауважувалось, що з методики німецького педагога в цьому дитячому садку використовували саме ті її елементи, які були найбільш прийнятними для вітчизняних умов [276, арк. 20].

Як свідчать архівні документи, у досліджуваний період в естетичному вихованні дитини мали успіх приватні дитячі садки, які відкривалися при початкових училищах, трикласних училищах, жіночих навчальних закладах та інші. Такі «навчальні комплекси» протягом 1882 – 1913рр. у Києві та Київській губернії було відкрито К. Безменовою [273], Н. Биковською [280], Ю.І. Бойє-ав-Геннес [279], О. Демонтович-Шипіло [280], А. Желукіною [280], А. фон Ланге [280], Н. Сенгалевич [277], С. Трифоновою [280], в Умані – Л. Гассановою [276], у Черкасах – Г. Гоммер [280] та іншими, які також працювали за системою Ф. Фребеля. Слід зазначити, що в названих дитячих садках проводилася досить різноманітна робота з батьками в галузі естетичного виховання дитини у колі сім’ї. Так, у Вовчанському (Харківська обл.) дитячому садку, що утримувався домашньою вчителькою О.В. Савич-Колокольцовою, поряд із такими заняттями, як грамота, початкові молитви, рухливі ігри, радилося батькам проводити вдома ліплення, вирізування, плетіння, малювання, співи, гімнастику [271, арк. 4].

Ознайомлення зі змістом занять у дитячому садку К. Безменової свідчить, що, крім таких занять художньо-естетичного циклу, як співи, малювання, ручна праця, гімнастика, батькам рекомендувалось вдома дитині розповідати за картинками, проводити з ними наочні бесіди тощо. Із фребелівських занять К. Безменова радила батькам використовувати передусім ті, що «мають найбільше практичне застосування чи корисне виховне значення». Серед них вона вказувала на: плетіння кошиків, ткання з паперу, роботи з дощечок, гороху та дерева, вирізування по контуру та наклеювання, ліплення з глини, вишивання тощо [273, арк. 10].

Майже до таких же засобів естетичного виховання дитини в домашніх умовах спрямовувалась увага батьків у навчальному плані дитячого садка Н. Сенгалевич, в ньому, як вказує аналіз цього документа, батьки для виховання почуттів дитини повинні були застосовувати заняття ручними роботами за системою Ф. Фребеля, танці, ігри зі співом, прогулянки з метою вивчення природи. Навчально-виховну мету кожний батько чи мати, на її думку, повинен вбачати в тому, щоб, «скориставшись інстинктивною любов’ю дітей до природи, розвинути серйозне ставлення до неї», а також «розвинути думку, око та руку дитини» [277, арк. 11].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39849.htmlм