Історіографічний огляд досліджуваної теми

Вивчення документального театру як явища культури останньої третини ХХ — поч. ХХІ ст. знаходиться на «перехресті» мистецтвознавчих, культурологічних та загальногуманітарних досліджень. На сьогодні науковий дискурс лише розпочинає аналіз «межових» явищ в мистецтві театру та театральній культурі. Будучи породженням театру як виду мистецтва, документальний театр виявив ознаки більш широкого явища, яке віддзеркалило нетрадиційні механізми спілкування зі глядачем, формування драматургічної основи та сценічної репрезентації. Мистецтвознавчий рівень осмислення проблеми вимагав розподілу спеціальної літератури на наступні групи:

1. праці мистецтвознавців, театрознавців та практиків театру, які дотичні до проблематики формування сучасного документального театру;
2. загальномистецтвознавчі праці, в яких осмислюються трансформації у постдраматичному театрі і в театральній культурі останньої третини ХХ — поч. ХХІ ст.

Праці мистецтвознавців, театрознавців та практиків театру, які дотичні до проблематики формування сучасного документального театру, присвячені спробам теоретичного осмислення культурної ситуації виникнення документального театру і його ґенезі; існуванню документального театру в полі постдраматичного театру; соціальній спрямованості сучасного документального театру; «Новій драмі» як драматургічному джерелу документального театру та її жанровим класифікаціям; опису сучасних сценічних репрезентацій документального театру.

Корпус цієї літератури є доволі строкатим і полемічним. Театрознавчі словники, видані як на Заході, так і на Сході (наприклад, «Український тлумачний словник театральної лексики» В. Дятчук і Л. Барабан; «Театр. Актёр. Режиссер. Краткий словарь терминов и понятий» О. Савіна; «Театрально–драматургічний словник ХХ століття» А. Баканурського і В. Корнієнко тощо), практично оминають своєю увагою проблему виникнення та осмислення документального театру. Лише спеціалізований театрознавчий словник «Словник театру» П. Паві [199] містить статтю, присвячену цьому явищу [Додаток А]. П. Паві наголошує на тому, що документальний театр на Заході формувався як виклик на соціально–політичну несправедливість, такий театр мав «генетичного і естетичного попередника» — «політичний театр» П. Вайса 60–х рр. Коротка стаття словника П. Паві не містить конкретного визначення концепту «документальний театр», не дає визначення принципам, методам, формам репрезентації і особливостям роботи драматурга, режисера і актора у документальному театрі. Приділяючи увагу документальній драматургії, П. Паві зазначає, що створення документальної п’єси відбувається засобами монтажу документів, але автор не розкриває цю тезу повністю [199].

Аналіз довідкової літератури свідчить, що ані поняття «документальний театр», ані періодизація його виникнення не стали предметом наукового фахового аналізу в цьому сегменті театрознавчого дискурсу.

Оскільки документальний театр розпочав своє формування на Заході, то саме західний театрознавчий дискурс висвітлив деякі аспекти виникнення цього явища та його розвитку.

Творцем поняття «документальний театр» вважав себе Е. Піскатор (Erwin Piscator), один з основних співробітників Б. Брехта в 1920–і рр., який був також автором терміну «епічний театр». У 1929 р. Е.Піскатор виступив і як теоретик, і як практик даного типу театру у статті «Das politische Theater. Facsimiledruck der Erstausg. 1929» [321]. Стаття Е. Піскатора була суголосна радикальній театральній практиці 20–х–30–х рр. ХХ ст. Вважаючи «епічний театр», «політичний театр» і «документальний театр» практично синонімами, Е. Піскатор одним із перших діячів театру Заходу надає опис практики такого театру. За Е. Піскатором вигадані події на сцені монтувалися одночасно з документальними джерелами, сценічна дія чергувалася з показом кінохроніки, основною темою політичних документальних вистав був аналіз історії революційного руху в усіх країнах і на всіх континентах, акторами повинні бути реальні люди, яких стосується конкретний документ [321].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/apchel-olena-anatoliivna-dokumentalniy-teatr-u-konteksti-suchasnoi-kulturi.html