Термінологічний апарат дослідження документального театру

В ХІХ ст. в термінологічній системі театрального мистецтва на перше місце виходили проблеми формалізації понятійного апарату для визначення фундаментальних морфологічних елементів театру.

Для ХХ ст. і ХХІ ст. більшої актуальності набуває необхідність винайдення понять, які адекватно описують чисельні зміни в морфології театру.

В контексті дисертаційного дослідження базовими поняттями, які можна виділити є поняття «документальний театр», «драматургічний текст», «вербатім», «сценічна репрезентація» тощо.

Наративи документального театру є частиною сучасного театрально–драматургічного явища «Нова драма», визначення якого, часові рамки, склад текстів тощо, також є неоднозначними через низку причин. Поняттям «нова драма» наділяють драматургічну літературу, яка виникає у мистецтві на рубежі століть, у кризові й посткризові періоди історичного розвитку суспільства як реакція на (канонічну) театрально–драматургічну парадигму, неадекватну новим обставинам, і спрямовану на відновлення театральної системи, в основному, через нову драматургію [38, с.10]. Зміна парадигми «Нової драми» опирається на нову концепцію особистості, як гіпотетичної структури з індивідуальними відмінностями, які нестабільно розвиваються всередині периферійних мікросубкультур і є відображення загальнолюдської природи, що спричиняє появу нових типів героя і конфлікту, інших, відмінних від канонічних, структурних особливостей п’єси, специфічних жанрових утворень [256, с.18.]. В дослідженні під драматургічним наративом «Нова драма» розуміємо російськомовний і україномовний театрально–драматургічний напрям «Нова драма», до якого відносимо тексти, написані й опубліковані з 1998–го (перші прояви характерних для «Нової драми» ознак у драматургії) по 2014–й р. Також маємо на увазі інноваційну сучасну європейську драматургію, яка позначається терміном New writing [81, с.69].

Відбуваються науково–критичні уточнення відносно цього складного і неоднорідного явища і терміну, що його позначає через те, що під одним концептом об’єднують інноваційну, сучасну драматургію яка презентована різним видовими формами: вербальна і невербальна п’єса, вербатім–п’єси, екзистенційна драма і драма абсурду, сповідальна драматургія, документальні п’єси, реалістична драма, соціальна драма, документальний театр, театр свідку, «чорна драма» («чорнуха»), «жостка драма», постмодерністська драма, п’єси «new writing», неореалістична драма тощо. Також тотожними драматургічному наративу сучасної «Нової драми» є визначення: «драма молодих авторів», «експериментальна драма», «сучасна п’єса», інколи зустрічається поняття «нова нова драма», яке ми пов’язуємо з явищем постдраматичного театру, з оновленим естетичним баченням театру. Подібні уточнення термінології відбувалися у вітчизняному театрознавстві також в останній третині ХХ ст., коли «вампілівська драма» змінилася «поствампілівською драмою» («нова драматургічна хвиля»), а дали виникла «нова, нова хвиля», тексти якої відрізнялися від попередніх. Також проблема полягає в тому, що на відміну від європейських процесів пострадянська драматургічний наратив «Нова драма» знаходиться під впливом рефлексії абсурдизму. Вплив постмодернізму, боротьба з радянським стереотипом мислення і сприйняття, поведінкові та світоглядні форми, нав’язані вже сучасним суспільством, пост рефлексія драматургії «чорнухи», вплив театру абсурду, рефлексія ідей розпаду буття — все це суттєво впливає на генезис сучасної драматургії і документального театру зокрема.

Сьогодні виникають цілком справедливі докори в тім, що «Нова драма» використовує чужий термін. В Росії у «Нової драми» є історичний попередник — «Суспільство нової драми» Всеволода Мейєрхольда і феномен «нової драми», що називають у науковій літературі чеховсько–ібсенівський період європейської п’єси, «нова драма» [72, с.54–78]. Для визначення своєрідного феномену такого бачення найбільш поширеними виявляються такі формулювання, як «нове покоління драматургів», «нова драматургічна мова», «актуальні тексти», «уявлення сучасності через сучасну мову» тощо.

У критиці назва часто дається із маленької літери — «нова драма», іноді без лапок. Говорячи про драматургічний наратив, даємо його назву з великої літери, у лапках — «Нова драма», щоб уникнути плутанини з «новою драмою» початку XX ст.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/apchel-olena-anatoliivna-dokumentalniy-teatr-u-konteksti-suchasnoi-kulturi.html